Артур Хейли - Готель

Вони потисли один одному руки. Хазяїн готелю жестом запросив гостя сісти.

— Якщо ви не заперечуєте, я розповім усе по порядку. Насамперед я хочу запевнити вас, що з важким серцем змушений був відповісти відмовою на ваше прохання про позику. На жаль, і сума, і умови позики виходили за межі наших можливостей і нашої фінансової політики.

Уоррен Трент кивнув, зберігаючи кам’яний вираз обличчя. Він ніколи не відчував симпатії до цього банкіра, хоч був далекий і від того, щоб недооцінювати його. Він знав: велемовність Дюмера — це тільки маска, розрахована на простаків, маска, за якою ховається гострий, проникливий розум.

— Сподіваюсь, однак, що мета мого сьогоднішнього візиту якоюсь мірою зменшить неприємний осадок, що залишився після тих наших невдалих переговорів.

— Щось не віриться, — відказав Уоррен Трент.

— Побачимо. — Банкір видобув з теки кілька списаних олівцем аркушів паперу. — Наскільки мені відомо, О’Кіфова компанія звернулася до вас з пропозицією продати їй ваш готель.

— Це вже всім відомо. Сподіваюсь, ви не турбували ФБР, щоб довідатися про це.

Банкір усміхнувся.

— Чи не могли б ви розповісти, які умови вам запропоновано?

— Чого це раптом я маю про це розповідати!

— А тому, — чітко вимовляючи кожне слово, сказав Дюмер, — що я прийшов до вас із контрпропозицією.

— В такому разі, я бачу ще менше підстав розкривати ці умови. Можу тільки повідомити, що я пообіцяв дати відповідь О’Кіфові сьогодні опівдні.

— Так-так, це мені відомо, і саме тому я дозволив собі завітати до вас без попередження. До речі, я хочу вибачитися за те, що не прийшов раніше: остаточні відомості й інструкції надійшли буквально годину тому.

Почуте від Дюмера не схвилювало Уоррена Трента. Очевидно, вирішив він, група місцевих фінансистів, від імені яких і прийшов Дюмер, хоче спробувати купити готель задешево, щоб потім вигідно перепродати.

Банкір перебіг очима свої нотатки.

— Наскільки мені відомо, О’Кіфова компанія пропонує вам за готель чотири мільйони доларів. Два мільйони з цієї суми підуть на поновлення застави, мільйон готівкою — щоб розрахуватися з акціонерами, а четвертий мільйон буде вручено вам особисто у вигляді акцій О’Кіфової компанії. Крім того, кажуть, нібито за вами назавжди залишаються ваші апартаменти в будинку готелю.

Обличчя Уоррена Трента почервоніло від гніву. Він грюкнув кулаком по столу.

— Чорт забирай, Емілю, не грайтеся зі мною в кота і мишку!

— Якщо у вас склалося таке враження — прошу пробачити мене.

— На бога! Вам і так усе відомо — навіщо ж ви питаєте?

— Щиро кажучи, — відповів Дюмер, — я розраховував на те, що ви в такий спосіб підтвердите відомі нам факти. І хочу зразу ж сказати вам, що наші умови — кращі.

Уоррен Трент ще більше обурився, бо зрозумів, що потрапив у класичну пастку. Але йому тепер ясно було і те, що в організації самого Кертіса О’Кіфа є зрадник — можливо навіть, один з найближчих його помічників, добре обізнаний із найпотаємнішими планами. Що ж, по заслузі — хто з псами лягає, той з блохами встає.

— Чим же ваші умови кращі? І хто їх мені пропонує?

— Спочатку відповім на друге запитання: називати цю особу я поки що не маю права.

Уоррен Трент чмихнув:

— Я звик мати справу з живими людьми, а не з привидами.

— Я не привид, — зауважив Дюмер. — Крім того, наш банк може офіційно засвідчити, що пропозиція, яку я уповноважений вам зробити, грунтується на цілком правомочній основі, і що сторона, яку я репрезентую, має бездоганну репутацію.

Все ще роздратований тим, що його так легко обвели круг пальця, хазяїн готелю спитав:

— Коли ж я почую самі пропозиції?

— Зараз. — Банкір пошелестів своїми папірцями. — Загалом наша оцінка вартості готелю збігається з О’Кіфовою.

— Нічого дивного: вам відомі його підрахунки.

— Що ж до інших умов, то тут є істотні відмінності.

Відколи розпочалася ця розмова, Уоррен Трент уперше відчув, що в ньому прокидається цікавість.

— По-перше, сторона, яку я репрезентую, не має наміру наполягати на тому, щоб ви розірвали свій особистий зв’язок з готелем «Сейнт-Грегорі» і відійшли від його фінансових справ. По-друге, вона хоче зберегти незалежний статус і теперішній характер готелю.

Уоррен Трент міцно стис руками бильця крісла. Глянувши праворуч на настінний годинник, побачив: до дванадцятої лишається п’ятнадцять хвилин.

— Моя сторона, однак, претендує на контрольний пакет акцій — за даних обставин вимога цілком резонна — з тим, щоб мати змогу ефективно контролювати діяльність адміністрації. Ви, таким чином, перейдете на становище акціонера, що має найбільший за розмірами пакет серед власників сорока дев’яти відсотків акцій. Від вас зажадають також негайної відмови від посади головного адміністратора готелю… Дайте мені, будь ласка, напитися.