Ингеборг Бахман - Мáліна

Принцеса була дуже юна та дуже гарна і мала коня вороного [90] …мала коня вороного… — Образна аналогія до вірша Пауля Целана «Пісня в пустелі» (із книги «Мак і пам’ять»). У Німецькому літературному архіві в м. Марбах зберігається примірник цієї збірки поета, який він подарував Інґеборґ Бахман. 22 вірші супроводжує власноручний надпис Пауля Целана «f. D.» («для тебе»): «Вночі твоє тіло», «Спомин про Францію», «Нічний промінь», «Роки від тебе до мене», «Хвала далечі», «Усе життя», «Корона», «Мандрівка», «В Єгипті», «Тавро», «Той, хто вирве вночі своє серце», «Кристал», «Вночі, коли маятник зваби», «То ж спи, а мій зір», «Ти стала мов чужою», «Перша фортеця», «Найбіліший голуб злетів», «Із сердець та із розуму», «Пейзаж», «Тиша!», «Вода й вогонь», «Порахуй мигдаль»; вірш «Вона чеше косу свою» супроводжує надпис «u. f. D.» («також для тебе»). , на якому вона могла усіх обігнати. Люди із почту намовляли її та просили, щоб не виривалася наперед, бо над краєм Дунайським, який вони заселяли, завжди чатувала загроза, не було там кордонів, у місцях, де пізніше з'явилися Ретія [91] Ретія — стародавня область поселення племені ретів між Тиролем та передгір’ям Альп. У 15 р. до P. X. її завоювали римляни. , Маркоманія [92] Маркоманія — територія осілості германського племені маркоманів V ст. у регіоні сучасної Баварії. , Норік [93] Норік — римська провінція між верхньою течією Драви і Дунаєм, заснована в І ст. до P. X. , Мезія [94] Мезія — стародавня область між Нижнім Дунаєм і Балканами. , Дакія [95] Дакія — римська провінція, заснована у II ст., частина території сучасної Румунії. , Іллірія [96] Іллірія — римська провінція, заснована І ст. до P. X. на північному заході Балканського п-ова. та Паннонія [97] Паннонія — римська провінція, заснована VIII ст. після P. X. Займала частину сучасної Угорщини, Словенії та Австрії. . Не було ще ні Цислайтанії [98] …Не було ще ні Цислайтанії… — Цислайтанія ( лат .) — край посейбіч річки Лайти — назва цісарської, австрійської частини Австро-Угорщини після утворення 1867 р. подвійної монархії. , ні Транслайтанії [99] …ні Транслайтанії… — Транслайтанія (лат.) — край потойбіч річки Лайти — назва королівської, угорської частини Австро-Угорщини після утворення 1867 р. подвійної монархії. , бо велика народів міґрація все ще тривала. Одного дня примчали угорські гусари із пушти [100] …примчали угорські гусари із пушти… — Пушта — угорський степ. , із неосяжної Уґрії, яка простягнулась у незвідані далі. Вони вторглися туди на своїх диких азійських конях, швидких, мов вороний самої принцеси, і страх охопив усіх неймовірний.

Принцеса втратила владу, один полон змінював інший, вона не боролася, але й не хотіла віддатись за жінку старезному королеві гунів [101] …королеві гунів… — Гуни — кочівники з Приуралля, у IV ст. після P. X. масово рушили на Захід, і цим розпочали Велике переселення народів. Найбільшої могутності досягнули за Атіли. , а чи аварів [102] …а чи аварів… — Авари — союз тюркомовних племен, у VI ст. після P. X. утворили в басейні Дунаю державне об’єднання Аварський каганат. . Її тримали в неволі, як здобич, стерегти яку мали ватаги червоних й блакитних лицарів. Та оскільки принцеса ця була справжньою, вона радше завдала б сама собі смерть, ніж стерпіла б, щоб її відвели до старезного короля, і мала вона до кінця ночі сповнити серце відвагою, бо зранку хотіли відвести її до замку короля гунського, а то й аварського. Вона думала лиш про втечу та сподівалась, що сторожа її засне на світанні, та надія помалу згасала. Вороного у неї забрали, і не знала вона, як вибратись їй із ворожого табору, щоб дістатись до рідного краю із синіми пагорбами. Лежала вона у своєму шатрі, та сон не йшов їй на очі.

Глибокої ночі здалось їй, мов чує чийсь голос, та не була це розмова, лиш спів, він нашіптував і заколисував, але потім, однак, перестав звучати для всіх, а співав лиш для неї, мовою, яка чарувала її, хоч і не розуміла вона жодного слова. Та все-таки знала, що існує цей голос лише для неї, вабить лише її. Принцесі не треба було розуміти слів. Зачарована, встала вона, відкрила шатро, і побачила раптом темне Азії небо, якому не було меж, а перша зірка, яку там помітила, відірвалась й упала додолу. Голос, який долинав, промовив, що може чогось забажати, і зажадала вона від усього серця. Раптом перед нею з'явився якийсь незнайомець, загорнений повністю в чорний плащ [103] …незнайомець, загорнений повністю в чорний плащ… — Образна аналогія до вірша Пауля Целана «Даремно малюєш серця на вікні» (із книги «Мак і пам’ять»). , він не належав ні до червоних, ні до блакитних лицарів, обличчя його маскувала ніч, але, хоч вона й не могла його бачити, знала, що тужив він за нею і, повен надії, співав їй ніколи не чуваним голосом, знала, що прийшов він, щоб звільнити її. За вуздечку тримав вороного, а вона колихнула легко вустами й спитала: Хто ти? Як звати тебе, рятівниче? Якої дяки від мене чекаєш? Він притулив два пальці до вуст, чим давав знак, що повинна мовчати та йти за ним слідом; огорнув він її своїм чорним плащем, щоб ніхто не міг їх побачити. Були чорніші вони, ніж темінь чорної ночі [104] …Були чорніші вони, ніж темінь чорної ночі… — Поетична формула з вірша Пауля Целана «Хвала далечі» (із книги «Мак і пам’ять»). , повів він її з вороним, який не іржав та м’яко ступав копитами, через табір увесь, а потім далі, у степ. Принцесі усе ще чувся спів його дивний, цей голос її полонив, і їй захотілось знову його почути. Мала бажання просити поїхати з нею вздовж ріки вгору, та він промовчав і передав їй вуздечку. Вона все ще була в небезпеці страшенній, і він тоді знак подав, щоб навскач рятувалася втечею. Так полонив незнайомець серце її; хоч і не бачила все ще його обличчя, бо далі ховав його, та покорилась, бо не могла інакше. Легким рухом злетіла вона на коня, німо глянула вниз на нього й хотіла своєю та його мовою сказати щось на прощання. Сказала це поглядом. А він обернувся та потонув у темряві ночі.