Ингеборг Бахман - Мáліна

…в Апулії… — Апулія — регіон Італії, північно-східна частина Апенінського п-ова.

…на ногах моїх пальці чорніють… — Образна аналогія до вірша Понтера Айха (1907–1972) «Погляньте на пальці ніг», який Інґеборґ Бахман цитує у своїх «Франкфуртських лекціях».

Блакить, моя розкішна блакить, по якій походжають пави, блакить моєї далечини, блакитна моя Випадковість на горизонті! — Слова з вірша Інґеборґ Бахман «До сонця». «Блакить» незмінно присутня в образному світі поетеси. Ця барва — символ романтичної туги за безкінечним (пор. «блакитна квітка», блакитна колористика у Новаліса, порив «в блакить» (ins Blau — нім .) у Лесі Українки) стає улюбленим поняттям лірики Пауля Целана, напр.: поезії «Спомин про Францію», «Усе життя», «Я перший з сині п’ю…» (із книги «Мак і пам’ять»).

Зіґфрід Великий— герой німецьких сказань та народного героїчного епосу «Пісня про Нібелунгів», головний герой 3-ї частини драми-опери Ріхарда Ваґнера «Кільце Нібелунгів». Став символом відваги, чесності та шляхетності.

…ці квіти — запорука мого життя, вони не червоні, ані блакитні чи білі, однак призначені все ж для мене… — Алюзія до вірша Пауля Целана «Найбіліший голуб злетів у вись…» (із книги «Мак і пам’ять»).

…маска посмертна Кляйста… — Кляйст, Гайнріх фон (1777–1811) — німецький письменник-романтик, у творчості якого переважають ірраціональні мотиви.

…портрет Гьордерліна… — Гьордерлін, Фрідріх (1770–1842) — німецький поет новокласицистичного та романтичного спрямування, мав трагічну долю. Його творчості характерні універсалізм мислення та космічні масштаби. Творчість Гьордерліна здійснила великий вплив на німецьку поезію XX ст., також і на лірику Пауля Целана.

…тебе, о Земле, люблю я, сумуєш бо ти зі мною! — Стрічка з вірша Гьордерліна (див. вище) «До Бога Сонця».

…Енеїда зігнута навпіл… — «Енеїда» — римська героїчна епопея, вершина творчості Верґілія (70–19 рр. до P. X.) — поетичний опис мандрівки міфічного предка римлян Енея з Трої до Італії.

…Горація— Горацій (65 р. до P. X. — 8 р. після P. X.) — поет «золотої доби» римської літератури, яку збагатив різноманітними віршовими розмірами.

«Лісові стежки»— праця Мартіна Гайдеґґера (1889–1976) — німецького філософа, який пройшов шлях від феноменології через екзистенціалізм до власної філософської концепції, яка аналізує Буття людини.

Кюрнберґер— Кюрнберґер, Фердинанд (1821–1879) — австрійський письменник та критик, майстер фейлетонів та реалістичних новел.

Лафкадіо Герн— Герн, Лафкадіо (1850–1904) — американський письменник і журналіст ірландсько-грецького походження, жив у Японії та писав про цю країну.

Вольтер— псевдонім Марі Франсуа Аруе (1694–1778) — французький письменник, філософ, історик доби Просвітництва.

Піранделло— Піранделло, Луїджі (1867–1936) — італійський поет і прозаїк.

Старогрецьке вітання, буквально: возрадуйся!

Фукідід— Фукідід (бл. 460 — бл. 396 до P. X.) — давньогрецький історик, автор основ історичної критики.

Йозеф К.- головний герой роману «Процес» Франца Кафки (1883–1924).

…ми урочисто входимо до бальної зали з «Війни і миру». — «Війна і мир» — роман-епопея класика російського реалізму ЛьваТолстого (1828–1910).

Нарешті ти надійшов ( італ .).

Alfin tu giungi— цитата з опери італійського композитора Вінченцо Белліні (1801–1835) «Сновида».

…на піску пише ім’я своєї дружини… — Ремінісценція з вірша Пауля Целана «Пісок із урн» (із книги «Мак і пам’ять»).

Урочисто присягаю ( лат .).

«Хто ж мені допоможе, хто ж допоможе!»— Репліка з опери «Аріадна на Наксосі» Ріхарда Штрауса.

«Так усі ми помремо, так усі ми помремо…»; «Мертве усе. Усе мертве!»; «Погляньте на це, мої друзі, хіба ж ви не бачите?!»; «Так умремо ми, щоб нерозлучно…»— Репліки з опери «Трістан та Ізольда» Ріхарда Ваґнера (1813–1883).