Луиза Олкотт - Маленькі жінки. Частина 1

– Я розумію, Мармі. Ти абсолютно права, але я ж сподівалася, що Мег і Лорі згодом полюблять один одного й одружаться. Уявляєш, як було б чудово! Ось із Лорі Мег все життя провела б у розкоші.

– Але, Джо, Лорі молодше Мег і…

– Ну то що? – перебила Джо. – Він виглядає набагато старшим за свої роки. Він високого зросту і, коли хоче, поводиться зовсім, як дорослий. Я вже не кажу про те, який він щедрий, добрий і як усіх нас любить. Але… – Джо гірко похитала головою. – Цей Брук порушив всі мої плани.

– Боюся, Джо, що Джон тут ні до чого. Просто Лорі, хоч він справді вміє поводитися зовсім як дорослий, все-таки занадто молодий для Мег. Та він ще й не зовсім подорослішав. Я дуже люблю його, але поки він і сам не вирішив, чого хоче від життя. Хіба можна тиснути на нього? Радше це було б нещастям і для Мег, і для Лорі. Ніколи не будуй подібних планів, Джо. Дозволь людям самим вирішувати свою долю.

– Добре, Мармі, я більше не буду. Але, знаєш, дуже прикро, коли все йде не так, як хотілося б. І навіщо тільки ми всі дорослішаємо? Якби мені сказали, що треба весь час ходити з праскою на голові й тоді залишишся маленькою, я б погодилася.

– Які ще праски на голові? – пролунав раптом голос Мег.

– Та не звертай уваги, – відповіла Джо, – просто я вирішила трохи пофантазувати. Гаразд, я лягаю спати, – мовила вона і швидко вийшла з кімнати.

Тим часом Мег підійшла до матері і простягнула їй листа, якого щойно написала батькові.

– Прекрасно, – швидко прочитавши його, сказала пані Марч, – ти написала все, що було потрібно. І стиль дуже хороший. Тільки припиши ще, будь ласка, що я шлю Джону привіт, – додала вона і знову віддала листа Мег.

– Ти тепер кличеш його Джоном? – запитала Мег, подивившись на матір повним невинності поглядом та усміхнувшись.

– Так, за цей час він став нам з татом майже сином. Ми дуже полюбили його, – пильно дивлячись на дочку, відповіла пані Марч.

– Я дуже рада. У пана Брука немає рідних. На добраніч, мила Мармі. Як добре, коли ти поруч, – спокійно і щиро промовила Мег.

Мати ніжно поцілувала її й відправила спати.

– Отже, вона ще не любить Джона, – залишившись наодинці, тихо промовила пані Марч. Вона ще довго роздумувала про Мег і про Джона, і жаль у її душі мішався із радістю. – Але це недовго триватиме. Скоро вона полюбить його.

Прокинувшись вранці, Джо одразу згадала про секрет, який довірила їй мати. Причетність до таємниці настільки піднесла дівчину у власних очах, що на її обличчі вмить застиг неприродний, напружений вираз. Ось чому, варто було їй вийти до сніданку, як Мег здогадалася, що сестра щось приховує від неї. Проте вона не подала виду, знаючи, що чим менше чіпляєшся до Джо з розпитуваннями, тим швидше вона проговориться.

Однак на цей раз випробувана тактика не спрацювала. Ні за сніданком, ні пізніше Джо не стала ділитися з Мег секретами. Замість цього вона завела зовсім нікчемну розмову. Але найбільше обурив Мег тон сестри. Ніколи ще Джо не зверталася до неї так зарозуміло. Тож Мег вирішила, що терпіти це принизливо для неї. Вона гордо підняла голову й почала, як ні в чому не бувало, розмовляти з пані Марч. Скільки Джо не намагалася привернути увагу сестри, Мег вдавала, що не помічає її.

Після кількох безуспішних спроб Джо оголосила, що піде посидіти з Бет, але зустріла рішучу відсіч з боку пані Марч, яка сказала, що Джо і так зовсім змучилася і що сьогодні з Бет посидить вона сама, а Джо слід розвіятися і набратися сил. Словом, Джо надали повну свободу, що трохи її спантеличило. Мег явно не хотіла з нею розмовляти, Емі, як і раніше, гостювала у тітоньки. Йти до Лорі? Але якраз цього, незважаючи на всю прихильність до друга, Джо не хотіла сьогодні найбільше, оскільки добре знала проникливість Лорі й не сумнівалася, що він здогадається про її секрет. А щойно здогадається, то негайно випитає таємницю.

Побоювання Джо справдилися. Лорі одразу відчув щось неладне. Очі його азартно заблищали, і він кинувся в атаку. О, це була тривала облога, і бідній Джо довелося нелегко. Лорі вдавався до найрізноманітніших хитрощів – то висміював її скритність, то обіцяв в обмін на відвертість найспокусливіші подарунки, то погрожував, то приймався нарікати, що є, виявляється, такі люди, що не тільки не цінують старих друзів, але й не довіряють їм. Вичерпавши всі аргументи, він напустив на себе байдужість, чекаючи, як і Мег, свого часу. Але Джо мовчала, і він почав вдаватися до нових атак.