Луиза Олкотт - Маленькі жінки. Частина 1

– Значить, по-твоєму, Мег не має до Джона ніяких почуттів?

– До кого? – здивувалася Джо.

– До Джона. Я тепер кличу пана Брука просто по імені. Одного разу в госпіталі я звернулася до нього так, і він сказав, що йому це дуже подобається. Із тих пір ми полишили всілякі формальності.

– Оце так! І ти теж на його боці! – сказала Джо і зміряла мати повним обурення поглядом. – Ну, звичайно, звичайно. Він такий добрий і такий уважний до батька! Тепер ти не зможеш прогнати його, і варто Мег захотіти, вона спокійно вийде за нього заміж. Ну й негідник! Підлизався до тебе і до тата, а тепер робить все, що хоче, – і Джо спересердя так смикнула себе за волосся, що ледь не видерла пасмо.

– Ну, ну, перестань злитися, – ласкаво заспокоїла її пані Марч. – Краще послухай, як все було насправді. Пан Лоуренс попросив Джона супроводжувати мене. Але коли ми приїхали, він став доглядати за татом краще найвідданішої доглядальниці. Ну як, скажи, будь ласка, ми могли до нього після цього ставитися? З кожним днем ми дедалі більше прив’язувалися до нього. А потім він нам зізнався, що любить Мег, але не відкриється їй, поки не знайде пристойну роботу. Нас він тільки просив, щоб ми дозволили йому сподіватися заслужити її любов. Ну як, сама поміркуй, ми могли не вислухати його, та й відмовити такій чудовій людині, по-моєму, неможливо. І все ж таки я чинила опір таким раннім заручинам.

– То й вірно! Теж мені, вигадали! Так я і знала, що цей Брук затіває якусь капость. Шкода, що я не чоловік. Я б сама одружилася на Мег. Тоді вона, в усякому разі, не пішла б із нашої родини.

Подібне рішення проблеми так розсмішило пані Марч, що вона не змогла стримати усмішки. Але продовжила розмову серйозним тоном.

– А тепер ось що, Джо. Я довірила тобі секрет й ти не маєш навіть натякати на це Мег. Прийде час, і пан Брук все сам їй розповість. Розумієш, мені треба побачити їх разом, але так, щоб Мег не знала, що від неї чекають рішення. Якщо вона дізнається заздалегідь, мені важко буде зрозуміти, як вона ставиться до Джона.

– Вона все одно вгадає по його красивих очах, вона мені вже набридла розмовами про них. Загалом відчуваю, все обернеться погано. Варто комусь подивитися на Мег із ніжністю, як вона тут же тане. Адже вона просто марить піднесеними почуттями. Вона навіть його листи читала уважніше, ніж твої. Коли я стала її соромити, вона ущипнула мене й перевела розмову. Вона любить карі очі. Розумієш, Мармі, їй навіть його ім’я здається красивим.

Уважно подивившись на дочку, пані Марч важко зітхнула.

– Значить, тобі це теж не подобається, так, Мармі? – із надією запитала Джо. – Гадаю, ми ось як з тобою зробимо, – зі змовницьким виглядом продовжувала вона. – Давай скажемо йому, що Мег не любить його. Тоді він дасть їй спокій, а Мег скоро забуде його, і ми заживемо, як раніше.

– Ти мене не так зрозуміла, Джо. Немає нічого поганого в тому, що всі ви з часом підете з рідного дому і створите родину. Це природно. А зітхнула я тому, що, звичайно, мені шкода розлучатися з вами. Я мати і, зрозуміло, хотіла б утримати вас біля себе довше. Шкода, що все сталося так швидко, адже Мег всього сімнадцять. Але Джон сам поставив умову, і для її виконання буде потрібно не менше трьох років. Тому ми з татом вирішили, що Мег не має виходити заміж, поки їй не виповниться двадцять. Якщо вони з Джоном справді люблять одне одного, вони дочекаються цього терміну, а заодно й перевірять, наскільки міцна їхня любов. У Мег дуже розвинене почуття відповідальності, і я впевнена, що вона не зможе погано обійтися з Джоном. Моя красуня Мег! Сподіваюся, вона буде щаслива, – тремтячим голосом закінчила пані Марч.

– А ти не думаєш, що краще б Мег одружитися з кимось багатшим? – запитала Джо.

– Твоя правда, Джо, без грошей не проживеш. Я мрію, щоб жодна з вас не відчувала нужди. Але я мрію й про інше. Достаток грошей таїть у собі безліч спокус, і я хочу вірити, що ті з моїх дочок, кому випаде бути багатими, з честю витримають це випробування. Я дуже хочу, щоб Джон домігся успіху, без цього неможливо забезпечити достаток сім’ї, або він буде змушений постійно влазити в борги. Але, скажу тобі чесно, Джо, більшого мені й не треба. Не треба ні великого капіталу, ні гучного прізвища, ні становища в суспільстві. Все це є цінним тільки, якщо є любов. Звичайно, якщо це станеться, я порадію за вас. Але, повір мені, щасливим можна бути і без цього. Ось чому мене зовсім не хвилює, що Мег, вийшовши за Джона, зіткнеться з життям, коли заробіток дається щоденною копіткою працею. Може, вона пізнає й деякі труднощі. Зате в неї буде інше багатство: вона стане дружиною порядної й відданої людини, а дорожче за це на світі нічого немає.