П. М. С.
— Перекажіть йому, що він може поцілувати мене в сраку, — відповів Майлс Кроуфорд, показавши рукою, куди саме. — Дослівно так і перекажіть.
Він трохи не в собі. Треба обачно. Вони йдуть, щоб по чарці. Дружним гуртом. І Ленеган у своїй кепці члена яхтклубу теж, щоб випити надурняк. Підлизався за своїм звичаєм. Чи не молодий Дедал — застрільник цього заходу? Сьогодні на ньому добрі черевики. Минулого разу, коли я бачив його, ті просили каші. Десь він місив грязюку. Безтурботний хлопець. Чого його понесло в Айриштаун?
— Ну що ж, — сказав містер Блум, переводячи погляд на редактора. — Якщо я дістану ескіз, тоді варто буде дати коротку замітку. Гадаю, він погодиться на оголошення. Я йому перекажу…
П. М. Я. І. С.
— Він може поцілувати мою ясновельможну ірландську сраку {298} 298 (138) Він може поцілувати мою ясновельможну ірландську сраку . — Улюблений вислів дублінця Джона Вайза Пауера, що ввійшов до «Улісса» в образах Джека Пауера (еп. 6) і Джона Вайза Нолана (еп. 12).
, — гучно повідомив через плече Майлс Кроуфорд. — Коли завгодно, якщо йому заманеться, — так йому й перекажіть.
І, поки містер Блум стояв ні в сих, ні в тих, пробуючи посміхнутися, той рушив далі рвучкою ходою.
Розжитися на гроші
— Nulla bona [104] Ніякого майна (лат.).
, Джеку, — пояснив він, черкнувши п’ятірнею по горлянці. — Мені самому отак треба. Сиджу на мілині. Оце щойно, минулого тижня, шукав кого-небудь, хто погодився б гарантувати мій вексель. На жаль, я можу тільки поспівчувати тобі. Якби мені пощастило розжитися на якусь копійчину, то я б із дорогою душею.
Фізіономія у Дж. Дж. О’Моллоя витягнулася, і він простував мовчки. Вони наздогнали інших і пішли поряд із ними.
— Коли вони з’їли холодець із хлібом і витерли свої двадцять пальців папером, у який був загорнений хліб, то підступили ближче до поручнів.
— Тут дещо для вас, — звернувся професор до Майлса Кроуфорда. — Дві дублінські бабусі вийшли на вершину Нельсонової колони.
Оце то колона! — так висловилася перша з двох шкандиб
— Це дещо нове, — схвалив Майлс Кроуфорд. — Може зацікавити читачів. Потрапили на гулянку чистильників взуття на березі Даргла. Дві старі пройди. То й що?
— Але вони бояться, що колона повалиться, — провадив Стівен. — Вони бачать дахи і сперечаються, яка то церква: блакитна баня Ратмайнської, Адама і Єви, чи святого Лаврентія О’Тула. Та дивлячися з висоти, їм паморочиться в голові, тож вони піднімають спідниці…
Ці жіночки, вони трохи без царя в голові
— Легше на поворотах, — застеріг Майлс Кроуфорд. — Ніяких поетичних вільностей. Ми тут у резиденції архієпископа.
— …і сідають на свої смугасті нижні спідниці, та, задерши голови, споглядають статую однорукого перелюбника {299} 299 (139) Адмірал Нельсон став одноруким 1797 р. в битві при Тенерифі й перелюбником 1798 р. в романі з леді Гамільтон.
.
— Однорукий перелюбник! — вигукнув професор. — Мені це подобається. Цікава думка. Розумію, що ви маєте на увазі.
Можна подумати, що дами дарують громадянам Дубліна піґулки негайної дії і швидкісні метеорити
— І від цього у них німіє шия, — пояснив Стівен, — і вони такі стомлені, що не можуть дивитися ні вгору, ні вниз, ні навіть розмовляти. То вони поставили між собою кульок із сливами і ну їх наминати, беручи по черзі, витираючи хусточками сливовий сік із підборіддя і спроквола випльовуючи кісточки між поручні.
Завершуючи свою оповідь, він раптом зареготав гучним молодечим сміхом. Почувши його, Ленеган і містер О’Медден Берк озирнулися, помахали рукою і рушили через вулицю, прямуючи до Муні.
— Кінець? — запитав Майлс Кроуфорд. — То й добре, а то вони могли б укоїти щось гірше.
Софіст затопив задаваці Єлені прямісінько в кирпу. Спартанці скрегочуть кутніми. Ітакійці проголошують їхню Пен звитяжницею
— Ви нагадуєте мені Антисфена {300} 300 (139) Антисфен (бл. 450 — бл. 360 до н.е.) — один із засновників кінічної філософії, учень Горгія і Сократа й супротивник Платона; дійшла лише назва його твору «Про Єлену й Пенелопу». Горгій (бл. 480 — бл. 380) — один зі старших софістів.
, — сказав професор. — Учня софіста Горгія. Про нього кажуть, що ніяк не можна було збагнути, кого він більше гудив, інших чи самого себе. Він був син аристократа і рабині. То він написав трактат, в якому одібрав у аргів’янки Єлени пальму першости з вроди і від дав її бідолашній Пенелопі.
Читать дальше