Джеймс Джойс - Улісc

— А що, коли ні? — запитав він.

— Я розкажу, як усе це було, — почав Майлс Кроуфорд. — Сталося так, що один угорець {257} 257 (124) Сталося так, що один угорець … — Замах 18 лютого 1853 р. здійснив угорський кравець. …

— Ми завжди шанували діла пропащі, — сказав професор. — Успіх для нас віщує смерть інтелекту і паралізує уяву. Ми ніколи не шанували успішних. Ми їм служили. Я викладаю набридливу латину. Я розмовляю мовою нації, вершина ментальности якої є прописна істина: час це гроші. Домінанта матеріального. Dominus! Латиною це володар — лорд або Господь. А де ж духовність? Господь Ісус! Лорд Солсбері. Канапа в клубі у Вест-енді. А от греки!

Світла усмішка заграла в його очах у темній оправі, ще дужче розтягнула губи.

— А греки! — повторив він. — Кіріос! Променисте слово! Голосівки, яких не знають ні семіти, ні сакси {259} 259 (125) Голосівки, яких не знають ні семіти, ні сакси — голосівка «іпсилон» у слові кіріос (кюріос) «пан, господь» має лиш неточні відповідники в латинській (англійській) та єврейській абетках. . Кіріє! Сяйво інтелекту. Мені слід би було викладати грецьку, мову розуму. Кіріє елейсон! Будівельники клозетів і клоак ніколи не будуть володарями нашого духу. Ми вірні паладини католицького лицарства Європи, яке згинуло в день Трафальгарської битви, та імперії духу ( imperium — то зовсім інша річ), яка пішла на дно разом з атенським флотом у Егоспотамській битві. Так, так. Вони пішли на дно. Пірр, якого ввів в оману оракул, зробив останню спробу змінити долю Греції. Вірний справі, приреченій на загибель.

І він одійшов до вікна.

— На прю вони йшли без вагань, — промовив сумовито містер О’Медден Берк. — Але їх чекала загибель {260} 260 (125) На прю вони йшли без вагань. Але їх чекала загибель . — Епіграф до книги М. Арнольда «Нариси кельтської літератури» (1867). .

— Ой-ой-ой, — тихенько запхикав Ленеган. — Наприкінці вистави його гахнули цеглиною по голові. Бідний, бідний, бідний Пірр!

Потім він прошепотів Стівенові на вухо:

Поминає Саллюстія {261} 261 (125) Поминає Саллюстія — дотеп Гогарті з приводу звичайного вбрання Г’ю МакНіла, чорного й неохайного. Саллюстій, Гай Крісп (86—34 до н.е.) — римський історик. , як висловлюється Мулліган. У кого мати здохла, як скотина.

Майлс Кроуфорд сховав аркуші в кишеню.

— Годиться, — сказав він. — Решту прочитаю потім. Годиться.

Ленеган невдоволено розвів руками.

— А моя загадка! — запротестував він. — Яка опера твердить, що дуру настав край?

— Опера? — сфінксоподібне обличчя містера О’Медден Берка спантеличилося.

Ленеган розтлумачив йому задоволено:

— «Трубадур». Розумієте, в чому суть? Тут два слова: труба і дур . От як!

І він жартівливо ткнув містера О’Медден Берка пальцем під ребра. Містер О’Медден Берн картинно відхилився назад, спираючися на свій ціпок і вдаючи, що йому забило дух.

— Рятуйте! — насилу видавив він. — Я не можу.

Ленеган, ставши навшпиньки, одразу заходився обмахувати йому, з шелестом, обличчя аркушами спортивного випуску.

Професор, повертаючись од вікна повз підшивки, провів рукою по розв’язаних краватках Стівена та містера О’Медден Берка.

— Париж колись і тепер. Вигляд у вас ну чисто як у комунарів.

— Як у тих хлопців, що висадили в повітря Бастилію, — уточнив із легким посміхом Дж. Дж. О’Моллой. — А чи не ви, часом, застрелили царського намісника у Фінляндії? Скидається на те, що саме ви удвох це зробили. Генерала Бобрикова {262} 262 (126) Бобриков , М. І. (1857—1904) — генерал-губернатор Фінляндії (1898—1904), вбитий 16 червня 1904 р. фінським терористом. .

— Ми тільки збиралися, — відказав Стівен.

— Маємо тут усі таланти, — зауважив Майлс Кроуфорд. — Юриспруденція, класичні мови.

— Знавці коней, — докинув Ленеган.

— Література, журналістика.

— А якби тут був ще й Блум, — додав професор, — тоді й делікатне мистецтво реклами.

— І мадам Блум, — озвався містер О’Медден Берк. — Муза співу. Від неї в захваті весь Дублін.

Ленеган гучно кашлянув {263} 263 (126) Ленеган гучно кашлянув . — Ленеган цим натякає на свою пригоду з Моллі, про яку розкаже вже в еп. 10. .