Джеймс Джойс - Улісc

(266) В старому Мадриді — англ. пісня (Г. Троттера на слова Дж. Бінгема).

(267) Зрадливице, прощатись нам пора — назва амер. пісні.

(268) Моя заблукана — з арії Ліонеля.

(269) « Пісня квітів » — вірш Г. Гайне.

(271) Музика нас зачаровує — із початкової сцени п’єси «Наречена в жалобі» (1697) В. Конгріва (1670—1729); подібна цитата з Шекспіра («Міра за міру», IV, І).

(271) Волтер Бепті (1850—1915) — професор співів у Дубліні.

(272) Кров теж море — образ іде від поеми Ф. Флетчера (1582—1650) «Пурпуровий острів».

(273) Що там розказують буйні хвилі? — дует Ст. Гловера.

(273) Qui stegno — арія Зарастро з дії II «Чарівної флейти» Моцарта.

(274) Лежи собі, песику — з дитячої лічилки.

(274) « Пісня останнього менестреля » — поема В. Скотта.

(275) Майкл Ганн (пом. 1901) — управитель театру «Гейєті» в Дубліні.

(275) У рідному домі — варіація популярної англ. пісні Наш любий рідний дім.

(275) Персидський шах… висякався в завісу . — Візит шаха Персії до Англії 1889 р. породив хвилю подібних анекдотів.

(276) Про дев’ятсот четвертий рік — із вірша «Пам’яті полеглих», із заміною 1798 на 1904.

(276) Над печальними хвилями моря — з опери «Венеціанська наречена» (1843) Дж. Бенедикта.

(278) Луїджі Лаблаш (1794—1858) — бас, славетний співак XIX в.

(278) « Остання троянда літа » — пісня Т. Мура, яка увійшла до опери «Марта».

(279) Рука, що гойдає колиску, править… світом . — З вірша амер. поета В. Р. Воллеса (бл. 1819—1881).

(279) Дороги чоловіка до дівки — Притч 30, 19, а також назва анонімного порнографічного роману кінця XIX в.

(280) Оркестр Мікі Руні — згадується і в «Поминках по Фіннегану», з поясненням С. Монаса як «оркестр Марконі», себто радіо.

(280) Джон. Розбудить мертвого — з англ. пісні.

(281) Ніколи, хіба що інколи — з оперети Гілберта й Саллівана «Корабель «Фартух» (1878).

(281) Зайшов юнак — варіація «Стриженого хлопчини».

(281) Сім останніх слів — ораторія Меркаданте.

(281) Чесні люди… піднімуть із нами — з «Пам’яті полеглих».

(283) У Божого Джона, в притулку для шизів. — Дім св. Іоанна Божого, лікарня для душевнохворих.

(284) В землі чудовій Інісфайл — із перекладу Дж. К. Менгена (1803—1849) давньоірл. поеми «Подорож принца Альфреда по Ірландії».

(285) Рорі — прізвисько селян, що боролися за переділ землі наприкінці XIX в.

(286) Сльоза й усмішка — з вірша Т. Мура «Ерін, сльоза й усмішка…».

(289) Маунтджой — дублінська в’язниця.

(289) Сини Леди — близнюки Кастор і Поллукс.

(290) Віллі Меррей — дядечко Джойса і прототип Ричі Гулдинга.

(291) Банба — одна з найдревніших богинь ірл. Пантеону.

(292) В твоїх очах проблискує сльоза … — варіація рядка з вірша Т. Мура.

(293) З чорного краю — із протестантського Ольстеру.

(293) Ереб — у гр. міфології бог підземного мороку на шляху до Аїду.

(294) Кілмейнгемська в’язниця — дублінська тюрма, де 14 травня 1883 р. був повішений Джо Бреді.

(294) Пристрасть живе й по смерті — з віршованих «Дослідів про мораль» англ. поета А. Поупа (1698—1744).

(294) Блюмендуфт — аромат квітів (нім.).

(294) Героїв шістдесят сьомого — в березні 1867 р. фенії здійснили спробу повстання.

(295) Брати Шири — учасники повстання 1798 р., схоплені за доносом і страчені.

(295) Місіс О'Дауд — господиня дублінського готелю «Міський герб».

(295) Любі друзі з нами поруч … — з вірша Т. Мура «Чи знайдеться такий ще раб».

(296) Сперанца — Надія (іт.), псевдонім Джейн Франчески Елджі, леді Вайльд (1826—1896), матері Оскара Вайльда, авторки патріотичної поезії.