Джеймс Джойс - Улісc

(204) Той драматург … — триває порівняння Шекспіра з Богом-Творцем.

(204) Вайльд у своїх платонічних діалогах — два есеї Вайльда, «Зруйнування брехні» (1889) і «Критик як художник» (1891), написані у формі діалогу, але геть не платонічного.

(205) Карл Бляйбтрой (1859—1928) — нім. поет, драматург і критик, цюрихський знайомець Джойса. З теперішнім герцоґом — з сьомим герцоґом Ратлендом, Джеймсом Меннерсом (1818—1906).

(205) Мекленбурґ-стрит (вона ж Тайрон-стрит) — вулиця публічних домів у Дубліні; Неллі-Незаймана й Розалі — героїні нецензурних віршів Гогарті.

(205) Енгусе, що мандрує з птахами — так Гогарті називав Джойса. Енгус — ірландський бог молодости, зображався із птахами. І Джойс і Гогарті добре знали вірш Єйтса «Пісня блукальця-Енгуса» (1899).

(205) Щовечірня розвага ірландців — натяк на «Вечірню розвагу феніїв» (1897), збірку Оссіанових легенд, яку створив Патрик Макколл (1861—1919).

(206) Тихоплинний Мінцій — вираз із Мільтонового «Лікіда».

(206) Паккрасень : Пак-Красень; Пак — дух-пустун, персонаж «Сну літньої ночі».

(206) Джоне Еглінтоне… до жінок не гоне? — стилізація під вірш Бернса «Джон Андерсон».

(206) Чин Чон Ег Лін Тон — натяк на пісеньку з оперети «Гейша».

(206) Як давні греки — типові програмні вислови керівників Театру Абатства — Єйтса, леді Грегорі й ін.

(206) Його відшмагав цей вошивий Люсі. — Стівенові джерела вважають вірогідною бувальщину про те, що Шекспіра замолоду спіймано при крадіжці оленя з парку поміщика Люсі й вишмагано. Шекспірові приписують і баладу проти Люсі з повтором виразу «вошивий Люсі».

(206) « Тридцятирічна жінка » — роман Бальзака (1831).

(207) Ф. МакКерді Аткінсон — дублінський літератор з оточення Дж. Мура.

(207) Чи вчую я в провулку лайку … — пародія на поему Єйтса «Байле та Айлінн»(1903).

(207) Ти написав рецензію на писанину тієї старої плетухи Грегорі — йдеться про Джойсову рецензію, писану зарозуміло-поблажливим тоном, на книжку леді Августи Грегорі (1852—1932) «Поети і мрійники».

(208) Дочки Еріну (Ерінові дочки) — заснована Мод Тонн патріотична жіноча організація.

(209) Я боюсь за тебе, старий мореплавцю — рядок із поеми Кольриджа «Сказання про старого мореплавця» (1798).

(209) Оксенфордські нахили. — У статті про Вайльда Джойс писав, що схильність до гомосексуалізму — «логічний і неминучий продукт англосаксонської системи коледжів та університетів».

(209) Тачка сонця над аркою мосту . — Камінчик у город Джона Рескіна (1819—1900), що закликав молодь займатися не некорисним спортом, а будівництвом доріг.

(209) Мир Цимбелінових жерців-друїдів … — фінальна сцена «Цимбеліна».

(210) Очільник (дому) — титул окружного голови ордену єзуїтів.

(210) В. Е. Сван — директор дублінського притулку для вбогих дітей.

(210) Кардинал Томас Волсі (бл. 1475—1530) — лорд-канцлер Англії за Генріха VIII.

(211) Провінціал — титул регіонального керівника ордену єзуїтів.

(212) Закореніла омана (неподоланне невідання) — католицька формула, що визначає становище протестанта щодо істинної віри.

(214) І весільний передзвін … — початок поеми «Весілля в Малагайді» ірл. поета Дж. Гріффіна (1803—1840).

(214) « Баронська старовина » (бл. 1902) — історико-побутова книжка, яку видав о. Конмі.

(216) За Англію, за рідний дім і красу — з англ. пісні «Смерть Нельсона».

(220) « Жінка в білому » (1860) — роман В. Коллінза; одна з його героїнь — Меріен , а не Меріон .

(220) Т. Вулф Тон (1763—1798) — герой ірл. визвольного руху.

(221) Марія Кендалл (1874—1964) — славетна англ. опереткова акторка.

(221) Рінгабелла і Кроссгейвен — відповідно, бухта і село на півдні Ірландії, у графстві Корк.

(221) Шовковий Томас — усі відомості Ламберта про нього правильні.