Джеймс Джойс - Улісc

ОТЕЦЬ МАЛАХІЙ О’ФЛІНН: Introibo ad altare diaboli [397].

ПРЕВЕЛЕБНИЙ МІСТЕР НЕНАВИД О’ЛЮБ: До диявола, що звеселив мої юні дні.

ОТЕЦЬ МАЛАХІЙ О’ФЛІНН (дістаючи з потиру й підносячи гостію, з котрої скрапує кров) : Corpus meum [398].

ПРЕВЕЛЕБНИЙ МІСТЕР НЕНАВИД О’ЛЮБ (високо задерши ззаду спідниці священнодіяча, відкриває його голі сірі волохаті сідниці, між яких стирчить морквина) : Тіло моє.

ГЛАС УСІХ ГРІШНИКІВ: Ьлетижредесв Гоб Ьдопсог ясвирацов, об Яуліла!

Згори злинає глас Адонаї.

АДОНАЇ: Гоооооооб!

ГЛАС УСІХ ПРАВЕДНИКІВ: Алілуя, бо воцарився Господь Бог Вседержитель!

Згори злинає глас Адонаї.

АДОНАЇ: Бооооооог!

Силкуючись перекричати одне одного, прибічники Оранжевої та Зеленої партій виспівують «Копни Папу!» й «День до дня слав Марію».

РЯДОВИЙ КАРР (люто карбуючи слова) : Зараз я його укладу, в йобаного христа душу! Скручу йобаному байстрюку його блядську пустопорожню довбешку!

БЕЗЗУБА БАБУСЯ (тицяє Стівенові в руку кинджала) . Усунь його, acushla [399]. О 8.35 ранку ти будеш на небі {839} , а Ірландія стане вільна. (Молиться.) О Боже милосердний, прийми його!

БЛУМ (кидаючись до Лінча) : Чи не могли б ви забрати його звідси?

ЛІНЧ: Він любитель діалектики, універсальної мови. Кітті! (Блумові.) Це ви заберіть його. Бо мене він не послухає.

Тягне Кітті геть.

СТІВЕН (показуючи на нього) : Exit Judas. Et laqueo se suspendit [400].

БЛУМ (кидаючись до Стівена) : Ходімо звідси негайно, бо гірше буде. Ось ваш ціпок.

СТІВЕН: Ціпок? Ні. Розум. Цей бенкет чистого розуму {840} .

СІССІ КЕФФРІ (тягнучи рядового Kappa) : Ходімо, бо ти ж як чіп. Він мене образив, ну та я йому прощаю. (Кричить йому на вухо.) Прощаю йому, що він мене образив!

БЛУМ (через Стівенове плече) : Так-так, ідіть. Ви ж бачите, він неспроможний.

РЯДОВИЙ КАРР (виривається) : А зараз я його таки вбражу.

Кидається з кулаками на Стівена, б’є в обличчя. Приголомшений Стівен хитається, падає. Він лежить горілиць, його капелюх відкотився до стіни. Блум іде й бере капелюха.

МАЙОР ТВІДІ (гучно) : Карабін на ремінь! Припинити вогонь! Честь від-дав!

ПРИБЛУДНИЙ ПЕС (люто підгавкуючи) : Ав-ав-ав-ав-ав!

ЮРБА: Дай йому встати! Не бий лежачого! Хай оддишеться. Хто його? Та солдат умегелив. Він професор. А дуже його? Не чіпай! Він без тями.

Приблудний пес нюшкує довкола юрби, гучно гавкаючи.

СТАРА КАРГА: І по якому ж то праву він, чирвоний мундєр, ударив джинтильмена, сам бувши під мухою? Хай би вони всі туди забиралися та з бурами воювалися!

ЗВІДНИЦЯ: Ви тільки гляньте, хто тут розкомандувався! То що, солдатові вже й з дівчиною не можна погуляти? А той зразу в кущі, то й по пиці дістав.

Вчепилися одна одній у коси, дряпаються, плюються.

ПРИБЛУДНИЙ ПЕС (гавкає) : Ав-ав-ав-ав-ав!

БЛУМ (відпихає юрбу, кричить) : Відійдіть, назад!

РЯДОВИЙ КОМПТОН (відтягуючи товариша) : Гей, Гаррі, вшиваємось! Копи!

Двоє рослявих патрульних у каптурах заходять у юрбу.

ПЕРШИЙ ПАТРУЛЬНИЙ: Що тут діється?

РЯДОВИЙ КОМПТОН: Ми йшли з цією дамою, а він ну ображати нас, напав на мого приятеля. (Пес гавкає.) Та заберіть цього гавкуна, хто хазяїн, туди його в кров?

СІССІ КЕФФРІ (з надією) : Що, в нього кров пішла?

ЧОЛОВІК (підводиться з колін) : Та ні. Зомлів просто. Не страшно. Хутко й оклигає.

БЛУМ (гостро зиркнувши на чоловіка) : Лишіть його на мене. Я легко зможу…

ДРУГИЙ ПАТРУЛЬНИЙ: А ви хто такий? Ви його знаєте?

РЯДОВИЙ КАРР (нетвердою ходою суне до патрульного) : Він образив мою даму.

БЛУМ (обурено) : Та ви ж його вдарили без хоч би якого приводу. Я свідок. Констеблю, запишіть номер його частини.

ДРУГИЙ ПАТРУЛЬНИЙ: Прошу не повчати мене, як мені виконувати службові обов’язки.

РЯДОВИЙ КОМПТОН (тягне товариша) : Гей, Гаррі, вшиваймось! А то Беннет засадить тебе на губу.

РЯДОВИЙ КАРР (упирається, хитаючись) : Хрес сятий побий того йобаного Беннета! Гімно блідосраке, ось хто він такий. Засранець із засранців!

ПЕРШИЙ ПАТРУЛЬНИЙ (дістаючи блокнота) : Як його прізвище?

БЛУМ (виглядаючи щось понад юрбою) : Он там я бачу кеб. Якби ви мені трохи допомогли, сержанте…

ПЕРШИЙ ПАТРУЛЬНИЙ: Прізвище, адреса.

Посеред збіговиська з’являється Корні Келлегер — із крепом на капелюсі й жалобним вінком у руці.

БЛУМ (зрадівши) : О, саме той, хто треба! (Пошепки повідомляє прибульцеві.) Саймона Дедала син. От коли б ви спрямували полісменів, щоб розігнали цих роззявляк?