Джеймс Джойс - Улісc

Німі нелюдські фізіономії виступають юрбою з пітьми, злостиво косують, лепечуть, галу-балу, щезають… Польді Кок, Шнурки-за-пенні, карга біля Кессіді, сліпий хлопець, Ларрі Носоріг {809} , та дівчина, та жінка, та повія, та інша, та…

БЛУМА: Не випитуйте! Наша спільна віра. Втіха-стрит. Я не гадав і половини… Присягаюсь найсвятішим…

БЕЛЛО (владно) : Відповідай! Огидна нікчемо! Я наполягаю, бо хочу знати. Потіш мене, розкажи щось непристойне, чи страшилку з привидами, чи віршика прочитай — швидко, швидко, швидко! Де? Як? Коли? Зі скількома? Лічу до трьох. Один! Два! Тр…

БЛУМА (слухняно белькочучи) : Я пху… пхнув носа в гигигидотне…

БЕЛЛО (бундючно) : О відійди геть, смердючко! Заткайсь! Говори тільки тоді, коли тобі дозволять!

БЛУМА (кланяючись) : Пане! Пані! Приборкувачу чоловіків!

Здіймає руки догори. Браслети спадають з його зап’ясть.

БЕЛЛО (знущально) : За дня ти пратимеш і полоскатимеш нашу смердючу білизну, й навіть тоді, коли у нас наші жіночі немочі, й митимеш наші нужники, підтикавшись і з посудною ганчіркою, прив’язаною до твого «хвоста». Яка милість, правда? (Надягає рубінового персня їй на палець.) Ось так! Цим перснем я привласнюю тебе. Кажи: «Дякую, пані»!

БЛУМА: Дякую, пані.

БЕЛЛО: Ти прибиратимеш постелі, готуватимеш для мене ванну, виноситимеш з усіх кімнат нічні горщики, в тому числі й кухарчин, місіс Кйоу, той, з піском. І затям: всі сім вимити гарненько — або ж вихлептати, мов шампанське. Пий моє гарячим! І гоп-гоп! Витанцьовуватимеш переді мною на задніх лапках, а то я вичитаю тобі пречудову лекцію про твої прогріхи, міс Рубі, та добряче одшмагаю тебе, міс, по голій паністарі жорсткою щіткою. Покажу тобі, які лихі твої хиби. На ніч ти щедро умастиш твої руки в браслетах кремом і надягнеш на них рукавички на сорока трьох ґудзичках — свіжонапудрені тальком і з напахченими пучками. За подібні милості лицарі в давнину віддавали життя. (Хихоче.) Мої хлопці будуть у невимовному захваті, як забачать таку панійку, а найдужче полковник. Коли прийдуть сюди напередодні весілля потішитися з моєю найновішою цікавинкою в золотих черевичках. Але спочатку я сам розважуся з тобою. Один мій знайомий з іподрому, звати Чарльз Альберта Марш (допірочку оце я була з ним у ліжку й ще з одним джентльменом із канцелярії лорда-канцлера) якраз підшукує собі служницю для всіх послуг. Випни бюст. Усміхнись. Опусти плечі. Хто скільки дасть? (Показує на неї.) Ось за цю річ, навчену господарем приносити-відносити, кошичка в зубах. (Закасавши рукава, занурює руку по лікоть у Блумину вульву.) Оце так глибина вам! То що, хлопці? Це вас не запалює? (Тиче рукою в обличчя покупцеві.) Гей, свистати всіх наверх! І почали!

ПОКУПЕЦЬ: Флорин!

Діллонів лакей калатає дзвоником.

ГОЛОС: Переплачує шилінг і вісім пенсів.

ЛАКЕЙ: Телень!

ЧАРЛЬЗ АЛЬБЕРТА МАРШ: Либонь, незайманка ще. Віддих хороший. Свіжий.

БЕЛЛО (стукає молотком) : Два шилінги. Куди вже дешевше, ціна мізерна. Чотирнадцять долонь зросту. Мацайте, розглядайте його-її якості. Покрутіть її-його туди-сюди. Гладенька шкіра, м’які м’язи, ніжна плоть. Був би при мені мій золотий дірокол! Зовсім легко доїться. По три галони теплого за день. Добрий і на плем’я, а за годину й отелиться вам. Один з його предків поставив рекорд з надоїв: тисяча галонів незбираного молока за сорок тижнів. Егей, мій скарбе! Покажи-но товар лицем! Агей! (Ставить на Блумин круп своє тавро, ініціал К.) Ось вам! Коген із гарантією! Два шилінги, панове, — хто дасть більше?

ТЕМНОЛИЦИЙ ЧОЛОВІК (старанно приховуючи акцент) : Сіто хвунтів здерлингів!

ГОЛОСИ (перешіптуються) : Для каліфа Гаруна аль-Рашида!

БЕЛЛО (радісно) : Чудово! Хай усі біжать сюди. Легка, зухвало вкорочена спідничка, піддзиґана до колін, покаже білі панталончики, цю могутню зброю, а панчохи-павутинки зі смарагдовими підв’язками й прямим швом, що заходить вище колін, пробудять найкращі інстинкти наших пересичених джиґунів. Опануй плавний дрібний виступець на чотиридюймових закаблуках а-ля Людовік XV, випрацюй грецький стан, круп випнутий, стегна колихаються звабливо, колінця скромненько цілуються. Дій на них усією силою всіх своїх чарів. Потурай їхнім содомо-гоморським порокам.

БЛУМ (ховає зашаріле обличчя під пахву та безглуздо осміхається, заклавши пальця в рот) : Еге ж, я знаю, на що ви натякаєте.

БЕЛЛО: Та на що ще ти годишся, імпотенте нещасний? (Нахиляється і, зазираючи, грубо тицяє віялом поміж товсті жирові бганки на Блуминих стегнах.) Підтягнись! Підберись! Коте безхвостий! Що ми тут маємо? Де подівся твій кучерявий чайничок? Хто відбив тобі носика-дзьобика, пташечко? Заспівай, пташку, заспівай. Висить, мов у хлопчика-шестилітка, який дзюрить калюжку за возом. Купи собі відро або продай свою помпу. (Гучно.) Та чи можеш ти робити чоловічу роботу взагалі?