Іван Котляревський - ЕНЕїДА

Що Зевс мій чоловік і брат?

Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно,

Що пред тобою дрянь і прах

Базіка о богах обидно,

Мудрує о твоїх ділах?..

Який ти світу повелитель

І наш олімпський предводитель,

Коли против фіндюрки пас?..

Всесвітня волоцюга мерзька,

Нікчемна зводниця цітерська

Для тебе луччая од нас.

А з Марсом чи давно піймавши,

Вулкан їй пелену відтяв;

Різками добре одідравши,

Як сучку, в ретязку держав.

Но ти того буцім не знаєш,

Як чесную її приймаєш

І все робить для неї рад.

Вона і Трою розорила,

Вона Дідону погубила;

Но все іде для неї влад.

Де ся підтіпанка вмішалась,

То верб'я золоте росло;

Земля б щасливою назвалась,

Коли б таке пропало зло!

Чрез неї вся Латинь возстала

І на троян її напала,

І Турн зробивсь Енею враг.

Не можна бід всіх ізлічити,

Яких успіла наробити

На небі, на землі, в водах.

Тепер же на мене звергає,

Сама наброївши біди;

І так Зевеса умовляє,

Мов тілько вилізла з води.

Невинничаєть, мов Сусанна,

Незаймана ніколи панна,

Що в хуторі зжила ввесь вік.

Не діждеш з бабкою своєю -

Я покажу твому Енею…

Богиня я! - він чоловік».

Венера лайки не стерпіла,

Юнону стала кобенить;

І перепалка закипіла,

Одна другу хотіла бить.

Богині в гніві также баби

І также на утори слабі,

З досади часом і брехнуть,

І, як перекупки, горланять,

Одна другу безчестять, ганять

І рід ввесь з потрухом кленуть.

«Та цитьте, чортові сороки! -

Юпітер грізно закричав. -

Обом вам обіб'ю я щоки;

Щоб вас, бублейниць, враг побрав!

Не буду вас карать громами;

По п'ятах виб'ю чубуками,

Олімп заставлю вимітать;

Я вас умію усмирити,

Заставлю чесно в світі жити

І зараз дам себе вам знать.

Занишкніть, уха наставляйте

І слухайте, що я скажу,

Мовчіть! Роти пороззявляйте,

Хто писне, - морду розміжжу.

Проміж латинців і троянців

І всяких Турнових поганців

Не сікайся ніхто в війну;

Ніхто ніяк не помагайте,

Князьків їх також, не займайте,

Побачим, здасться хто кому».

Замовк Зевес, моргнув бровами.

І боги врозтіч всі пішли.

І я прощаюсь з небесами,

Пора спуститись до землі

І стать на Шведськую могилу,

Щоб озирнуть воєнну силу

І битву вірно описать;

Купив би музі на охвогу,

Щоб кончить помогла роботу,

Бо нігде рифм уже достать.

Турн осушивсь після купання

І ганусною підкрепивсь,

З намету виїхав зарання,

На кріпость сентябрем дививсь.

Трубить в ріжок! - оп'ять тривога!

Кричать, біжать, спішать якмога;

Великая настала січ!

Троянці дуже славно бились,

Рутульці трохи поживились,

Насилу розвела їх ніч.

В сю ніч Еней уже зближався

До городка що Турн обліг;

З Паллантом в човні частовався,

Поїв всю старшину, як міг.

В розказах чванився ділами.

Як храбровав з людьми, з богами,

Як без розбору всіх тузив.

Паллант і сам був зла брехачка,

Язик його тож не клесачка,

В брехні Енею не вступив.

Ану, старая цар-дівице,

Сідая музо, схаменись!

Прокашляйсь, без зубів сестрице,

До мене ближче прихились!

Кажи: якії там прасунки

В Енеєві пішли вербунки,

Щоб против Турна воювать.

Ти, музо, кажуть всі, письменна,

В полтавській школі наученна,

Всіх мусиш поіменно знать.

Читайте ж, муза що бормоче:

Що там з Енеєм плив Массик,

Лінтяй, ледащо неробоче,

А сильний і товстий, мов бик.

Там правив каюком Тигренко,

Із Стехівки то шинкаренко,

І вів з собою сто яриг.

Близ сих плили дуби Аванта,

Він був страшнійший од сержанта,

Бо всіх за все по спині стриг.

Поодаль плив байдак Астура,

Сей лежнем в винницях служив;

На нім була свиняча шкура,

Котору він як плащ носив.

За ним Азіллас плив на барці,

Се родич нашій паламарці, -

Недавно з кошельком ходив;

Но, бач, безокая фортуна

Зробила паном із чупруна.

Таких немало бачим див!

А то на легкому дубочку,

Що роззолочений ввесь в прах,

Сидить, розхриставши сорочку,

З турецьким чубуком в зубах?

То Цінарис, цехмістр картьожний.

Фігляр, обманщик, плут безбожний,

З собой всіх шахраїв веде;

Коли, бач, Турна не здоліють.

То картами уже подіють,

Що між старці Турн попаде.

А то сидить в брилі, в кереї,

З товстою книжкою в руках,

І всім, бач, гонить ахинеї,

І спорить о своїх правах?

То родом з Глухова юриста,

Він має чин канцеляриста

І єсть добродій Купавон.