Панас Мирний - Хіба ревуть воли, як ясла повні

Шавкун одійшов трохи. Надія заграла у його хитрих очах.

- Знаєте що? - зашавкотів він.- Може, ще діло поправимо… Треба дізнатись, хто писав жалобу… Коли справді Порох:,-тоді нічого й казати… Ябедник писав! Хто повірить ябедникові?..

- А справді,- загуло кругом.- Треба довідатись… Петру Васильовичу треба поїхати до чиновника, розпитатись…

- Кому? до кого? - бришка предводитель.- Щоб я їздив? Не буде сього!

- Просимо, Петро Васильович!.. просимо, проси-мо-о!! - загукали кругом.

- Не поїду… виберіть кого другого… Я ні за що не поїду… Надо мною слідствіє?!

- Просимо… просимо!.. просимо!! - ще дужче загукали.

Насилу ублагали. Уже зовсім розвиднилось. Гості подякували хазяїну, попрощалися, порозходились…

Годин через три будинок Польського знову кишів ' панством. Сюди зібралися знову всі, хто був учора, щоб почути: хто писав жалобу і про що та жалоба. Предводительського синка не було: він поїхав до чиновника. Незабаром вернувся з жалобою. Подав Шав-кунові до рук.

- Читайте!

В хаті затихло. Шавкуна кругом обступили. Шав-.кун розвернув бумагу, одкашлявся, як дяк на криласі, глянув:

- Так, так… і рука Порохова…- сказав наче сам до себе і став читати.

Кожного кидало то в огонь, то в холод од тії ябеди. Усяк - аж голову схилив, слухав,- як слухає винуватий школяр правдиві вичити про свої вчинки.

Шавкун скінчив.

- Клевета! ябеда!!-загукали кругом.- Жалійтесь, Петро Васильович! це - обида… Хіба можна так виражатись: "организованная шайка", "сонмище кріпосників?.." Хіба можна?..

- І як губернатор прийняв таку ябеду?! - хтось гірко вимовив…

- Підіть же! - каже другий, здвигнувши плечима.

- Зто давление администрации… вмешательство в земские делаї - гукнув хтось з кутка.

- Так… так." вмішательство. Нада міністру писать… - Еге ж, еге… Міністру! міністру!.. От ліца всєго дворянства. Ми всє вас просім, Петро Васильович!.. просимо! просім!!.

- Харашо, харашо,- одмовляе він, оддувшись, як індик.

Шавкун з Чижиком переглянулись - і іскорки сміху заблищали у хитрих очах.

- Ось постійте… не гарячіться так! - каже Шавкун.- Чого нам до того міністра лізти? Нам треба спершу це діло забити, позбутись його…

- Шавкунова рада взяла своє. Шавкуна послухали - і змовились, як в один голос казати чиновникові про вибори.

У дванадцять годин приїхав чиновник до Польського удвох з справником і прийнявся за діло… О шостій годині сідали гості за довгий стіл обідати. На покуті. сидів чиновник; по праву руку Польський; по ліву - Кряжов… Здавалося-то сиділо три давніх приятелі, котрі, не бачившись цілі довгі роки, на превелику радість зустрілися… За столом на покуті ішла весела розмова, сміхи та жарти… На однім крилі й на другім розмова ішла тихше; а все ж на веселих обличчях гостей можна було помітити, що покутня радість крайком зачепила й їх… Навіть на захирілих судових пиках Шавкуна й Чижика, що сиділи поруч у кінці столу, навпроти покутя,- видна була якась веселість-Багатий на смачні страви, розкішний на дорогі трунки обід кінчався. Моторні лакеї розносили високі кришталеві чарки з пінистим шипучим вином. Перший підвівся чиновник, уставив в ліве око стекольце, підняв вгору чарку, подякував панові Польському за добру учту, нагадав, що адміністрація вкупі і в "союзе с привилегированньїм сословием" повинна "зорко следить" за "революционнмми злементами", що обох їх "интереси общие", що вони повинні піддержувать государственньїй строй",- берегти його од "напора безумньїх социалистических идей", котрі тепер злочинці розсівають всюди… І красна, і вчена була та річ: гетьманські панки ще зроду не чули такого гарячого слова! На заключку воно зичило панові Польському здоров'я, а "привилегированному сословию" радило злить його "интересн" з "интересами администрации", од лиця которої чиновник примовлявсь випити за "общее народнеє благо"… Випили за "благо"… Лакеї знову поспішили поналивати чарки. Підвівся Польський - і тільки й видумав, що просив випити за здоров'я "дорогого гостя"… Випили й за "дорогого гостя". Лакеї знов наповнили чарки. Підвівся Кряжов - і розпустив свого довгого язика про той розбрат, який пішов між двох "сословий"; похвалив адміністрацію, що вона стереже "интересн имущих классов", що вона піддержує оконо-мическое развитие странн" - помагає строїти залізниці, помагає заводити "банки", обороняє "отечественную промышленность покровительственною системою",-просто сказати: "создает народное благо"… За таку велику послугу Кряжов прохав випити - за адміністрацію. Випили й за адміністрацію… Чиновник подякував від "легкого серця" і примовивсь випити за "дворянское сословие".