Девід Лоуренс - Коханець леді Чатерлей

Я повторюю це з чуток, адже Мелорз до мене особисто не приходив. Я маю можливість поживитися крихтами нашого місцевого сміття від нашої посмітюшки, нашого ібіса, нашої падкої до нечистот кані — місіс Болтон. Я б не повторював цього, якби вона не вигукнула: «Її світлість більше не ходитиме до лісу, коли там залишатиметься та жінка!»

Мені подобається, як ти описала сера Малколма, котрий випливає в море, біле волосся розвивається, рожеве тіло сяє. Я заздрю вашому сонцю. У нас дощі. Та я не заздрю закоренілій смертельній хтивості сера Малколма. Однак це пасує до його віку. Ймовірно, старіючи, людина стає хтивішою і смертнішою. Тільки молодість має смак безсмертя…»

Новина обірвала стан щасливого заціпеніння, роздратування Коні межувало з обуренням. Тепер їй доведеться зазнати клопотів від тієї звірюки в жіночій подобі! Тепер їй доведеться мучитися й терзатися! Від Мелорза листів не було. Вони домовилися взагалі не писати, але тепер їй хотілося почути все від нього особисто. Врешті—решт він батько дитини, яку вона носить. Хай би він написав!

Але як бридко! Як усе сплуталося. Якими підлими виявилися ці низькородні люди! Як приємно тут, на сонці і в лінощах, у порівнянні з гнітючою плутаниною англійських центральних графств! Зрештою, чисте небо здавалося в житті найважливішим.

Вона навіть Гілді не заїкнулася про свою вагітність і звернулася до місіс Болтон по точну інформацію.

На віллу Есмеральда з Рима прибув художник Данкен Форбс, їхній друг. Тепер він їздив третім у ґондолі, купався з ними на тому боці лаґуни, ескортував їх, тихий, зовсім небалакучий молодик, який досяг значних успіхів у своєму мистецтві.

Вона отримала лист від місіс Болтон: «Впевнена, ви зрадієте, побачивши сера Кліфорда. Він просто цвіте, страшенно тяжко працює і дуже бадьорий. Безперечно, він з нетерпінням чекає, коли ви знову будете в нами. Без вас, моя леді, дім сумний, і всі ми вітатимемо вас між нами знову.

Щодо містера Мелорза, не знаю, що вам написав сер Кліфорд. Здається, одного вечора його дружина зненацька з'явилася, він застав її на порозі, повернувшися з лісу. Ними сказала, що прийшла до нього і хоче знову з ним жити, адже вона його законна дружина і він не повинен з нею розлучатися. Тому що, здається, містер Мелорз порушив справу про розлучення. Та він не захотів нічого з нею мати, не впустив її в хату і сам не зайшов, а повернувся до лісу, навіть не відімкнувши двері.

Та коли він прийшов на світанку, виявилося, що в дім хтось вломився, отже, він піднявся наверх перевірити, що вона зробила, і знайшов її в ліжку без нічого. Він запропонував їй гроші. Та вона відповіла, що вона його дружина і він має прийняти її назад. Не знаю, яка сцена між ними сталася далі. Мені розповідала про це його мати. Вона жахливо занепокоєна. Розумієте, він сказав їй, що воліє згнити, ніж знову житиме з нею разом, тоді зібрав речі і пішов прямо до матері на Тевершелську гору. Переночував у неї, а наступного ранку пішов до лісу через парк, навіть не наближаючись до свого будинку. Здасться, того дня вони більше з дружиною не бачилися. Та наступного дня вона була у свого брата Дена у Беґерлі, лаялась і стояла на своєму, говорила, що вона його законна дружина, що він у себе приймав жінок, тому що вона знайшла пляшечку від парфумів у нього в шухляді, недокурки сигарет з позолоченими фільтрами на купі попелу і, здається, ще щось. Тоді поштар Фред Кірк говорив, ніби чув якісь голоси в спальні Мелорза одного раннього ранку, а на лісовій дорозі стояла машина.

Містер Мелорз оселився в матері, ходив до лісу через парк, а вона, здається, жила в його будинку. Ну, розмовам не було краю. Отже, нарешті містер Мелорз і Том Філіпс пішли до будинку і винесли майже всі меблі, білизну і розґвинтили ручку насоса, отже, їй довелося піти. Та замість того, щоб повернутися в Стекс Ґейт, вона пішла і поселилася у місіс Свейн у Беґерлі, тому що дружина брата Дена її не прийняла. І вона почала ходити під хату місіс Мелорз, щоб перехопити його, клялася, наче він був з нею в ліжку там у будинку, пішла до юриста, щоб примусити платити їй забезпечення. Вона потовстіла, ще більше опростилася, а міцна як бик. І говорить про нього страхітливі речі — як він приймав удома жінок, як поводився з нею, коли вони одружилися, які низькі, жахливі речі робив з нею, ще бозна-що. Впевнена, коли жінка починає базікати, вона може принести страшне нещастя. І незалежно від того, хоч яка підла вона є, знайдуться такі, хто повірять, і частина бруду прилипне. Я впевнена, що те, у який спосіб вона показує, ніби містер Мелорз належить до мужчин, які низько, жахливо обходяться з жінками, просто шокує. А люди тільки й раді повірити в це, про кого б не йшлося, особливо в такі речі. Вона заявляє, що не залишить його в спокої до кінця його днів. Тому я й кажу, якщо він так страшно обходився з нею, то чому ж вона так хоче повернутися до нього? Але, звичайно, вона наближається до клімаксу, адже вона на багато років старша за нього. А ці прості, дикі жінки завжди з розуму сходять, коли настає клімакс».