Жуль Верн: Навколо світу за вісімдесят днів

Коли слузі незмога було залишатись на самоті, він стукав до місіс Ауди, входив до неї в кімнату, мовчки сідав у кутку і дивився на жінку, занурену в свої думки.

Пів на восьму вечора містер Фоґґ поцікавився у місіс Ауди, чи може вона прийняти його, і незабаром вони залишилися віч-на-віч у її кімнаті.

Філеас Фоґґ узяв стілець і сів біля каміна проти молодої жінки. На його обличчі нічого не можна було прочитати. Після повернення містер Фоґґ залишився таким самим, як був до від’їзду.

Вони просиділи мовчки хвилин із п’ять. Потім він підвів очі на місіс Ауду й сказав:

— Пані, чи зможете ви пробачити мені, що я привіз вас в Англію?

— Чи вибачаю? Містере Фоґґ, я… — пролепетала леді, серце якої шалено калатало.

— Дозвольте мені завершити, — продовжував містер Фоґґ. — Коли я вирішив вивезти вас із небезпечної для вас країни, я був багатий і розраховував надати у ваше розпорядження частину свого майна. Ви жили б тоді вільно й щасливо. Тепер я розорений.

— Я це знаю, містере Фоґґ, — відповіла Ауда, — і в свою чергу запитую вас: чи пробачаєте ви мені, що я пішла за вами і — хто знає? — можливо, цим спричинила до вашого знищення?

— Пані, ви не могли залишатися в Індії, і ваша безпека вимагала, щоб ви поїхали якнайдалі від цих фанатиків, аби вони не схопили вас.

— Отже, містере Фоґґ, — продовжувала місіс Ауда, — мало того, що ви врятували мене від жахливої смерті, ви ще вважали себе зобов’язаним забезпечити моє існування на чужині?

— Так, пані, — відказав містер Фоґґ, — проте обставини обернулися проти мене. Все-таки я прошу дозволити мені надати до ваших послуг те, що в мене залишилося.

— Але, містере Фоґґ, що ж буде з вами? — запитала місіс Ауда.

— Мені, пані, — відповів холодно джентльмен, — нічого не треба.

— Яким ви уявляєте ваше майбутнє?

— Таким, як має бути, — мовив містер Фоґґ.

— У всякому разі, — вела далі місіс Ауда, — така людина, як ви, не може потрапити в скруту. Ваші друзі…

— У мене немає друзів, пані.

— Ваші рідні…

— У мене немає рідних.

— Коли так, мені вас дуже шкода, містере Фоґґ, адже самотність — надто сумна річ! Як? Невже немає нікого, з ким ви могли б поділитися своїм горем? Адже кажуть, що вдвох і злидні не страшні!

— Так, пані, кажуть.

— Містере Фоґґ, — сказала жінка, підводячись і простягаючи йому руку, — хочете мати відразу і родичку, й друга? Хочете, щоб я стала вашою дружиною?

При цих словах містер Фоґґ також підвівся зі свого місця. Якесь незвичне світло блиснуло в його очах, губи його наче трохи затремтіли. Місіс Ауда пильно дивилася на нього. Щирість, прямота, твердість і ніжність шляхетної жінки, готової на все, щоб урятувати того, кому вона всім зобов’язана, спочатку здивували, потім глибоко вразили його. На мить він заплющив очі, ніби уникаючи її погляду і побоюючись, що він проникне далі, ніж треба… Потім він знову відкрив їх.

— Я кохаю вас! — просто сказав він. — Присягаюся вам усім святим на світі: я кохаю вас і я весь ваш.

— Леле! — вирвалось у місіс Ауди, і вона притисла руку до серця.

Містер Фоґґ подзвонив Паспарту. Той одразу ж з’явився. Філеас Фоґґ продовжував тримати у своїй руці руку Ауди. Паспарту все збагнув, і його широке обличчя засяяло, як тропічне сонце в зеніті.

Містер Фоґґ запитав його, чи не пізно ще повідомити преподобного Сем’юеля Вілсона із приходу Мері ле Бон.

Паспарту щасливо всміхнувся.

— Ніколи не пізно, — сказав він.

Було п’ять хвилин на дев’яту.

— Отже, завтра, у понеділок! — додав Паспарту.

— Завтра, в понеділок? — запитав містер Фоґґ, глянувши на жінку.

— Завтра, у понеділок! — відповіла місіс Ауда.

Паспарту вибіг з кімнати.

Настав час сказати, який переворот відбувся в суспільній думці Сполученого Королівства, коли поширилась звістка про арешт справжнього злодія, якогось Джемса Стренда, затриманого в Единбурзі 17 грудня.

За три дні до цього Філеаса Фоґґа вважали злочинцем, якого невтомно переслідує поліція; тепер це був найчесніший джентльмен, що з математичною точністю здійснює свою ексцентричну подорож навколо світу.

Який галас здійнявся в газетах! Усі забуті парі, що укладалися за або проти містера Фоґґа, знову воскресли, ніби за помахом чарівної палички. Всі колишні угоди знову стали дійсними. Ім’я Філеаса Фоґґа знову стало котируватися на біржі.

П’ять колег нашого джентльмена по Реформ-клубу провели останні три дні неспокійно. Цей Філеас Фоґґ, про якого вони й думати забули, знову дав про себе знати. Де він тепер?! 17 грудня — у день арешту Джемса Стренда, — минуло сімдесят шість днів із часу від’їзду Фоґґа з Лондона, а від нього не було жодної звістки! Його спіткала невдача? Чи він відмовився від боротьби, або усе ще рухається ним же обраним маршрутом? Чи з’явиться він у суботу, 21 грудня, рівно о восьмій годині сорок п’ять хвилин вечора, як утілення точності, на порозі салону Реформ-клубу?