Роберт Стівенсон - Франкенштайн. Ґотичні повісті

Коли лікар та опікуни полишили Обрі самого, він зробив марну спробу підкупити слуг. Тоді він попрохав перо й папір; це йому дали. Він узявся писати листа до сестри, благаючи її, якщо їй не байдужі власне щастя, її честь та честь пращурів, які вже лежать у могилі, а колись гойдали на руках її — надію всієї родини, благаючи відкласти весілля бодай на кілька годин, бо в іншому разі на цей шлюб упаде прокляття. Слуги пообіцяли, що передадуть листа, проте натомість віддали його лікарю, а той вирішив більше не турбувати міс Обрі божевільними — на його переконання — мареннями маніяка. Вночі ніхто в будинку не спав, і Обрі з жахом, який легше відчути, ніж описати, дослухався до звуків, що свідчили про приготування до весілля.

Прийшов ранок, і знадвору долинув шум екіпажів. Обрі зробився несамовитим. А тим часом цікавість слуг переборола їхню пильність, вони один по одному зникали з кімнати й нарешті лишили його під наглядом єдиної старої жінки. Він скористався можливістю, одним стрибком вискочив із кімнати й за мить опинився в залі, де зібрані вже були майже всі. Лорд Рутвен першим помітив його, моментально підійшов, міцно схопив за руку й, утративши мову з люті, поволік геть із кімнати. На сходах лорд Рутвен прошепотів йому на вухо: «Пам’ятайте про присягу та знайте, якщо ваша сестра сьогодні не вийде за мене, я її збезчещу! Жінки такі беззахисні!» З цими словами він підштовхнув Обрі до наглядачів, яких уже встигла сполохати стара жінка та які кинулися на його пошуки. Обрі ледь тримався на ногах; лють не знаходила виходу — і зрештою вибухнула крововиливом; Обрі поклали в ліжко. Його сестрі про це не сказали (а вона не була присутня при сцені з лордом Рутвеном), бо лікар не хотів її хвилювати. Весільний обряд звершився, й молоде подружжя виїхало з Лондона.

Обрі дедалі слабшав; через крововилив він опинився на порозі смерті. Він попросив покликати опікунів його сестри, і коли пробило полуніч, він рівним голосом розповів про все, про що читач уже знає; одразу потому він помер.

Опікуни поквапилися до міс Обрі, щоб захистити її, але запізнилися. Лорд Рутвен зник, а міс Обрі вдовольнила жагу ВУРДАЛАКА.

Джаґернаут — одне з імен Кришни, восьмого втілення бога Вішну, а також одна з його статуй, вона за легендою містить кістки Кришни та має душу. Носить негативний релігійний характер. — Тут і далі прим. пер.

Дамон і Піфіас, нерозлучні друзі в Сиракузах, що ладні були навіть пожертвувати життям один заради одного.

Pede claudo — «кульгавим кроком», тобто неквапливо. Горацій, «Оди».

Філіппи — місто в давній Македонії, де Антоній і Октавіан отримали перемогу над Брутом і Касієм та визволили полонених городян.

За біблійним переказом, під час учти в царя Валтасара у Вавилоні таємнича рука написала на стіні незрозумілі слова, що, як з’ясувалось, віщували цареві загибель.

«Поема про давнього мореплавця» належить перу відомого англійського поета Самуеля Тейлора Колриджа (1772–1834). — Тут і далі прим. ред.

Рабів, що ненастанно ремствують (італ.).

Генрих Корнелій Агриппа (1486–1535) — німецький окультист, теолог, астролог і алхімік.

Парацельс — Філіп фон Гогенгайм (1493–1541), окультист, теолог, астролог і алхімік. Вигадане ім’я «Парацельс» мало означати «рівний Цельсу або вищий за нього». (Ідеться про Авла Корнелія Цельса (бл. 25 до н. е. — бл. 50 н. е.), римського медика, відомого своїм твором «Про медицину»).

Альберт Магнус, або Альберт Великий (1193–1280) — середньовічний схоласт, який доводив, що наука та релігія не суперечать одна одній. Згодом був зарахований католицькою церквою до святих.

«Old familiar faces» — вірш англійського поета Чарльза Лема (1775–1834).

С. Т. Колридж, «Поема про давнього мореплавця». Тут і далі переклад віршів Наталі Тисовської.

Роман ірландського письменника Олівера Голдсміта.

Лудовіко Аріосто (1474–1533) — італійський поет епохи Відродження. Анжеліка — героїня його поеми «Несамовитий Роланд» («Orlando Furioso»).

Персі Біші Шеллі (1792–1822), «Мінливість».

Від грецьк. «місце всіх демонів» — слово, яке вигадав англійський поет Джон Мілтон для означення пекла.

Одна з байок Езопа.