Особлива подяка моїм рідним — Наталії Миколаївні та Богданові Івановичу Мельничукам .
С. 3 — « Апостол черні» — цей заголовок твору вказує на священика, попа, пастора, панотця, пароха, душпастиря, якого шанобливо називали отцем. Слово «апостол» вживається у такому значенні (за словником Бориса Грінченка (1907—1909): 1) один із дванадцяти учнів Ісуса Христа; 2) учитель, проповідник істини; 3) Книга дій і послань святих апостолів.
«Сучасний словник іншомовних слів» (2008) трактує так: 1) рел. кожний із дванадцяти учнів Христа, які проповідували Його вчення; 2) рел. Християнська богослужебна книга, що містить «Діяння апостолів» та їхні «Послання»; 3) перен. ревний послідовник і проповідник якої-небудь ідеї, вчення.
С. 3 — чернь— вживається тут у значенні: простий народ, низи суспільства (за словником Бориса Грінченка). Рядові представники якого-небудь громадського середовища, суспільної верстви (за «Словником української мови» в 11-ти томах (1970—1980).
С. 3 — fin de siècle— з фр. кінець століття.
Українка Леся. Правдивий літературний талант // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах. — К.: Держлітвидав України, 1963. — С. 31.
Кобилянська О. Про себе саму (Автобіографія в листах до проф. д-ра Степана Смаль-Стоцького) // Кобилянська О. Твори: В 5 т. — Т. 5. — К.: Держлітвидав України, 1963. — С. 241.
Там само. — С. 239.
Українка Леся. Шматок життя // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах. — К.: Держлітвидав України, 1963. — С. 162.
Алчевська Христя. Злет жіночої душі // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах. — К.: Держлітвидав України, 1963. — С. 175.
Химин Олеся. Ольга Кобилянська і національне питання. — Жидачів, 1944. — 33 с.
Українська радянська енциклопедія. — Т. 6. — K., 1961. — С. 514.
Томашук Н. О. Роман О. Кобилянської «Апостол черні» // Питання майстерності: збірник Дніпропетровського державного університету. — Дніпропетровськ, 1961. — Вип. 1. — С. 84.
Смаль-Стоцький С. Дорогії земляки! // Ольга Кобилянська: Альманах у пам’ятку її сороклітньої письменницької діяльності (1887–1927) / Зладив др. Лев Когут. — Чернівці, 1928. — С. 279.
Поети Празької школи. Срібні сурми: антологія / упоряд., передм. та літ. сильвети М. Ільницького. — К.: Смолоскип, 2009. — С. 453, 454.
Там само. — С. 521.
Поети Празької школи. Срібні сурми: антологія / упоряд., передм. та літ. сильвети М. \Ільницького. — К.: Смолоскип, 2009. — С. 525.
Нова повість Ольги Кобилянської // Світ молоді. — 1936. — Ч. 10. — С. 15.
Вільде Ірина. Ева, Дора й тета Оля. «Апостол черні» О. Кобилянської // Світ молоді. — 1937. — Ч. 2. — С. 13, 14.
Один з багатьох. Під вражінням оповідання «Апостол черні» Ольги Кобилянської // Час. — 1937. — 4 груд. — Ч. 2613. — С. 3.
Шаповал М. Дорогий Друже Ольго Юліановно! // Ольга Кобилянська: Альманах у пам’ятку її сороклітньої письменницької діяльності (1887–1927) / Зладив др. Лев Когут. — Чернівці, 1928. — С. 252.
Нова повість Ольги Кобилянської // Світ молоді. — 1936. — Ч. 10. — С. 15.
С. 15 — столиця Ч.— очевидно, мається на увазі місто Чернівці — нинішній центр Чернівецької області, крайове місто Буковини.
С. 16 — шварцвальдський годинник— такий, що зроблений у Шварцвальді — гірська місцевість у Німеччині, на південному заході, де бере свій початок ріка Дунай.
З лат. — Що дозволено Юпітерові, те не дозволено бикові.
С. 26 — Покутівка— село, в якому мешкала родина отця Захарія і де розташовувалася парохія. За текстом твору, це була одна із двох маєтностей поміщика, дідича Освальда Ґанґе. О. Кобилянська використовує промовистий топонім, очевидно, створений її письменницькою уявою. В основі його — слово «покута», яке вживається у таких значеннях (за «Словником української мови» в 11-ти томах (1970—1980): 1) визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття; 2) покарання за вчинений злочин, провину, поганий учинок і т. ін.; 3) церковне покарання за злочини або гріхи.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу