Ольга Юліанівна Кобилянська
АПОСТОЛ ЧЕРНІ
Роман
У 2-х томах
«Апостол черні» [1] С. 3 — « Апостол черні » — цей заголовок твору вказує на священика, попа, пастора, панотця, пароха, душпастиря, якого шанобливо називали отцем. Слово «апостол» вживається у такому значенні (за словником Бориса Грінченка (1907—1909): 1) один із дванадцяти учнів Ісуса Христа; 2) учитель, проповідник істини; 3) Книга дій і послань святих апостолів. «Сучасний словник іншомовних слів» (2008) трактує так: 1) рел. кожний із дванадцяти учнів Христа, які проповідували Його вчення; 2) рел. Християнська богослужебна книга, що містить «Діяння апостолів» та їхні «Послання»; 3) перен. ревний послідовник і проповідник якої-небудь ідеї, вчення. С. 3 — чернь — вживається тут у значенні: простий народ, низи суспільства (за словником Бориса Грінченка). Рядові представники якого-небудь громадського середовища, суспільної верстви (за «Словником української мови» в 11-ти томах (1970—1980).
— романний вінець творчості Ольги Кобилянської
Високохудожнє слово цієї письменниці напрочуд містке, вражаюче, здатне заворожувати і, за незбагненними законами ланцюгової реакції, творить нові символічні образи, як це бачимо з вірша сучасного українського поета Ігоря Калинця:
Апостол черні — Кобилиця
і Царівна Кобилянська
сходять з гір
у парламент, у совість.
Ольжина Земле,
Битво і Покоро.
Незгасна рано,
що Сочєвою сочиться.
(Вірш І. Калинця «Буковина» з його збірки «Тринадцять алогій» (1991).
Ольга Юліанівна Кобилянська (1863—1942) — класик української літератури, чия спадщина посідає чільне місце в літературному процесі періоду «fin de siècłe» [2] С. 3 — fin de siècle — з фр. кінець століття.
. Поряд із творами Михайла Коцюбинського та Василя Стефаника повісті, новели й оповідання письменниці з Буковини є зразком нового, психологічного напряму в українській літературі.
Найбільш знаними, найчастіше друкованими її творами середньої та великої епічної форми є повісті «Людина», «Царівна», «Земля», повість-балада «В неділю рано зілля копала…», великий пласт новелістики кінця 1880-х і 1890-х pp., а також мала проза початку XX століття. Менш знаними є твори, написані після 1914 року.
Життєтворчість Ольги Кобилянської дослідники поділяють на кілька періодів. До першого з них належать роки її літературного навчання (1870—1891), коли були написані оповідання «Гортенза, або Картина з життя однієї дівчини», «Доля чи воля?», «Видиво», «Людина з народу», «Нарис з життя Буковини», повість «Вона вийшла заміж» (інша редакція — «Людина»).
Це був час пошуків себе, свого творчого голосу. Містком від перших поетичних спроб до прози стали «Щоденники», ведені юною літераторкою у 1883—1891 pp., коли вона з родиною мешкала у Кимполунзі (Південна Буковина, нині — Румунія) і в селі Димка (нині — Глибоцький район Чернівецької області).
Другий період (за періодизацією Ничипора Томашука) припадає на 1891—1901 pp. Тоді О. Кобилянська створила повість «Царівна», робота над якою тривала від первісного задуму у 1888 році до остаточного завершення у 1895 р. і надрукування в газеті «Буковина» (1896). В одному із варіантів повість названо «Без подій». У ній поглиблено змальована психологія персонажів, глибоко фактурно подано центральний образ Наталки Верковичівни. Леся Українка відгукнулась так: «Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентського жіноцтва» [3] Українка Леся. Правдивий літературний талант // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах. — К.: Держлітвидав України, 1963. — С. 31.
.
До цього періоду належать оповідання на теми з життя селян-гуцулів «Природа», «Час», «Некультурна», «Жебрачка», шедевр малої прози екологічної проблематики — «Битва». У цей час з’явилися глибоко реалістичні твори з життя села «Банк рустикальний», «На полях», «У св. Івана», «Мужик», а також на теми з життя інтелігенції «Аристократка», «Мати Божа», «Impromtu phantasie», «Valse melancolique». Увінчує другий період життєтворчості О. Кобилянської повість «Земля» (1901), задум якої визрівав довго — від братовбивства 1894 р. в родині Жижиянів у селі Димка. Письменниця по-справжньому взялася до роботи над «Землею» і закінчила її першу частину в квітні 1901 р. Планувала написати і другу частину твору, поверталась до цього у 1930-х pp.
Третій період охоплює життя і творчість О.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу