Йоганн Гете - Фауст

Брандер
(гримнув кулаком по столі)
Мовчать! Мовчать! Що за содом!
Ви ж знаєте, я вмію жити:
Тут всі закохані кругом,
їх треба чимсь хорошим пригостити,
Щоб все кінчилося ладом.
Ось пісня вам нового крою,
І всі тягніть приспів за мною.
(Співає). [31] Брандер (співає). — Своєю піснею про крису Брандер виражає зневагу до високого кохання, що відповідає думці Мефістофеля про цей же предмет. Брандер — анаграма імені англійського філософа Бернарда Мандевіля (1670–1733), скептицизм якого щодо високих мотивів людської поведінки Гете втілив найповніше в образі Мефістофеля.
Раз криса в кухні завелась,
Жила із сала й масла,
Мов доктор Лютер, розплилась,
Пузце собі напасла.
Та кухар їй отрути дав,
І білий світ немилий став,
Неначе з закохання!

Хор
(весело)
Неначе з закохання!

Брандер
Вона й туди, вона й сюди,
Усе гризе, що знає,
З усіх калюж пила води —
Ніщо не помагає!
Вона й навплиг, вона й навскач,
її ж пече — хоч сядь та й плач,
Неначе з закохання!

Хор
Неначе з закохання!

Брандер
І зо страху середо дня
У кухню як не скоче!
Упало край вогню, бідня,
Так жалібно пискоче…
Отруйник злий сміється лиш:
«Ого, як солодко квилиш,
Неначе з закохання!»

Хор
Неначе з закохання!

Зібель
Ех, ниці блазні! І чому б
Із цього приводу радіти?
Жарт — бідну крису отруїти!

Брандер
Чи ба, озвався крисолюб!

Альтмаєр
Ех ти, товстий, а тонкокожий,
Ти, голомозина гладка!
Недаром же і сам ти схожий
Ураз на крису й пацюка.

Мефістофель
От, для початку придивися,
Як весело живе гульвіса:
Йому, крім ґуль, усе бридня,
Справляє празника щодня.
Хоч розум в'яне від безділля,
Танцює кожен тут кругом,
Мов кошенятко за хвостом;
Аби легке було похмілля,
Аби шинкар на віру дав —
Ото йому усіх і справ.

Брандер
Що це за люди чудородні?
Одразу знать, що лиш сьогодні
До нас у місто прибули.

Фрош
Це правда. Лейпциг наш в тім гідний похвали!
Він, мов малий Париж, сво'іх людей карбує.

Зібель
І хто ж, по-твоєму, вони?

Фрош
Стривай лиш! Хай вип'ють у охоту,
Я визнаю од них усе достоту —
Вони ще проти мене сосуни!
А все ж таки здається, що пани:
Такі бундючні, гордовиті.

Брандер
Та це базарні дурисвіти.

Альтмаєр
Хтозна.

Фрош
Ось я їм дам, дивись.

Мефістофель
(до Фауста)
Людцям і невтямки, що біс
їх може враз за карк схопити.

Фауст
Чолом, панове, б'ю!

Зібель
Спасибі, й вам чолом!
(Тихо, позираючи на Мефістофеля).
А цей чого немов кульгає?

Мефістофель
Чи можна й нам присісти за столом?
Як доброго вина у вас бігмає,
То хоч в гурті звеселимось.

Альтмаєр
Ви дуже вередливі щось.

Фрош
У Pinnаxy, мабуть, сю ніч ви ночували
І в Ганса-дурника вечері заживали? [32] У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували / І в Ганса-дурника вечері заживали? — Ганс-дурник із Ріпаха — «незграбне вайло» (примітка М. Лукаша).

Мефістофель
Ні, цим разом не довелось,
А на тім тижні в нього ми бували:
Він нам розповідав про любих родичів
І кожному із них вклонитись доручив.
(Кланяється Фрошу).

Альтмаєр
(тихо)
А що, піймав! Це зух!

Зібель
Авжеж! Це битий жак!

Фрош
Стривай, заїду ще інак!

Мефістофель
Іще недавно тут, здається,
Бриніла пісня голосна;
Од цих гінких склепінь луна,
Мабуть, чудово оддається?

Фрош
А ви, буває, не артист?

Мефістофель
Велика хіть, та невеликий хист!

Альтмаєр
Ви б пісню нам якусь…

Мефістофель
Та я їх силу знаю.

Зібель
Але нову — такий наказ.

Мефістофель
Вернулись ми з Іспанії якраз,
Вина й пісень уславленого краю.
(Співає).
Жив цар колись в давнину,
Й була у нього блоха…