Йоганн Гете - Фауст

Учень
Оце воно! Тут видно, що і де.

Мефістофель
Теорія завжди, мій друже, сіра,
А древо жизні — золоте. [29] Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні — золоте, (точніше: «…Та зеленіє древо жизні золоте».) — Мефістофель радить студентові обрати за професією не безплідні з життєвого погляду заняття метафізикою, а медицину, що завжди дає золоті плоди — гроші.

Учень
Немов крізь сон я слухаю все те.
За мудрі ради вам подяка щира;
Коли ж іще мене ви повчите?

Мефістофель
Я помогти готовий завше.

Учень
Я не піду од вас, не взявши
Хоч пари писаних рядків:
В альбом що-небудь я б просив.

Мефістофель
Гаразд!
(Пише й дає).

Учень
(читає)
Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. [30] Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. — «Будете, як Бог, знати добро і зло» (латин). — Біблійними словами, з якими спокусник-змій звертається до Єви, не лише Мефістофель резюмує свої міркування про «дерево з золотими плодами», а й завершується складна тема роздумів над Біблією.
(З пошаною закриває альбома, вклоняється й виходить).

Мефістофель
Слухай цих слів та змії, тітки моєї, поради —
Будеш своїй богорівності
сам незабаром нерадий!

Фауст
(увіходить)
Куди ж ми підемо?

Мефістофель
Побудемо, де слід:
Оглянем перш малий, за ним великий світ.
Побачиш, буде до любові
Тобі цей курс наук чудовий.

Фауст
Задовга в мене борода,
І пустувать мені шкода.
Боюсь, що зробим кепську спробу,
Цей світ — не на мою подобу;
На людях нічусь я, малюсь,
Завжди соромлюсь і гублюсь.

Мефістофель
Нічого, друже мій, усе це згодом дасться,
У себе тільки вір, і ти доб'єшся щастя.

Фауст
А як же з дому нам піти?
Де тії коні, повіз, челядь?

Мефістофель
Та наші так: плаща лише простелять —
І пошуміли у світи!
У смілий цей політ з собою
Речей багато не бери;
Ми миттю злинем догори,
Ось тільки я дмухну югою —
Легенько скрізь летітиметься нам!
Поздоровляю вас з новим життям!

Фрош
Ніхто не п'є, не веселиться.
Я покажу вам кислі лиця!
Завжди, бувало, горите,
А це, як мокрі, сидите!

Брандер
Себе вини! Бо й ти хороший теж:
Ні свинства, ні дурниці не сплетеш.

Фрош
(виливає йому на голову склянку вина)
На й те, і те!

Брандер
З свиней свиня!

Фрош
А ти не в'язни, як пеня!

Зібель
За двері геть! Не треба чвар!
Усяк лиш пий і пісню шквар:
Гей, гей-а-гей!

Альтмаєр
Ой пробі! Вати, вати!
Оглухну я, як будуть так співати.

Зібель
Як од склепінь луна іде,
То, значить, добре бас гуде.

Фрош
Отак! Кому ж не в лад,
того в три вирви гнать!
Ой тара-ляра-ля!

Альтмаєр
Ой тара-ляра-ля!

Фрош
Ну, можна починать.
(Співає)
І як воно іще стоїть,
Священне Римське царство?

Брандер
Погана пісня! Політична! Тьху!
Противна пісня! Даймо Богу славу,
Що не на нас він звірив ту державу.
Про мене й те прибуток немалий,
Що я не цісар і не канцлер в ній.
Та треба й нам якесь начальство мати;
Анумо папу обирати!
Відомо всім, котрій з прикмет
Належить тут пріоритет!

Фрош
(співає)
Соловейку-пташко, лети-вилітай,
Мою милованку сто раз привітай…

Зібель
Про милу не співай! Не хочу я і чути!

Фрош
Співай і прославляй! По-твоєму не бути!
(Співає).
Одчини! Бо ніч іде.
Одчини! Бо милий жде.
Зачини! Світає день…

Зібель
Ну що ж, співай на славу їй пісень!
Од цих пісень тобі ж колись завадить:
Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.
Нехай кохається вона з домовиком,
Вночі на пустирі стає із ним на речі,
І цап, вертаючись додому од відьом,
Хай на добраніч їм люб'язно промекече.
Хіба я з розуму вже спав,
Щоб за повією впадав?
Які у біса їй привіти?
Хіба що вікна потрощити!