Жорж Санд - Консуело

Учениці-циганочки (італ.).

…часто прошу його покровителя Вельзевула… — Новий Заповіт ототожнює Вельзевула з сатаною, главою злих духів. Амалія називає Вельзевула покровителем Альберта, маючи на увазі симпатії героя до диявола, начебто несправедливо обмовленого християнством (див. про це в розділі 37).

…Фарінеллі міг… розвіювати чорну меланхолію іспанського короля… — Йдеться про Філіппа V (1683–1740). Фарінеллі (див. прим, до стор. 55) залишався також улюбленцем наступника Філіппа V — Фердинанда VI (1712–1759), був його міністром і користувався при іспанському дворі політичним впливом.

…подібно до того як юному Давидові вдавалося… приборкувати лють Саула. — Розповідь про зцілення Давидом царя Саула, позбавленого Божої милості й охопленого безумством, міститься в Біблії (1-ша книга Самуїла, XVI).

Анна Редкліф (1764–1823) — англійська письменниця, представниця так званого готичного роману, або роману жахів і таємниць.

Я бачила комірчину, де колись був замкнений Тассо… — Тассо Торквато (1544–1595) — найвидатніший поет пізнього італійського Відродження. Уславився епічною поемою «Визволений Єрусалим» (1575), у якій розповідається про перший хрестовий похід і його ватажка Ґотфріда Бульонського. Згідно з легендою, Торквато Тассо покохав принцесу Елеонору д'Есте, сестру феррарського герцога Альфонса II. За це герцог звелів посадити його до божевільні, де Тассо провів довгі роки, зазнаючи усіляких принижень.

Убальдо, Рінальдо — герої поеми Тассо «Визволений Єрусалим» (1581). Рицар Рінальдо, учасник Хрестового походу, потрапляє в тенета прекрасної чаклунки Арміди, яка допомагає сарацинам, і забуває про свій обов'язок. Витязь Убальдо, озброєний чарівним дзеркалом-щитом, знаходить Рінальдо і визволяє його з-під чарів Арміди.

…знаменитого глави калекстинів… — у романі Жорж Санд називає вояків Жижки то таборитами, то калекстинами, не торкаючись питання про розмежування соціальних сил, які беруть участь у Гуситському русі. В історичному нарисі «Ян Жижка» це розмежування показано нею доволі чітко.

Жерці Ваала — за Біблією, лицемірні фанатичні священнослужителі. Ваал (Баал) — загальносемітське божество, з культом якого вели боротьбу біблійні пророки.

Розрада, розрада, розрада моєї душі! (Ісп.)

Базельський собор — собор 1431–1447 pp., який мав на меті припинити війну з повсталою Чехією й покласти край гуситській «єресі». Перемоги таборитів змусили собор піти на компроміс із чашниками, для того щоб посилити розкол у гуситському русі.

Лоларди — «бідні брати», народні проповідники у середньовічній Англії, що виступали проти привілеїв церкви та соціальної нерівності.

Вальденси — секта, що виникла у XII ст. на півдні Франції. Названа по імені ліонського купця П'єра Вальда, який проповідував бідність і простоту життя. Основну масу вальденсів становили міські низи та селяни. Вальденси не поклонялися іконам і не визнавали таїнств: їхня вимога слухатися тільки Бога, а не людей, вела до відмови від покори світській владі.

Люцифер — букв, «той, що несе світло» (лат.); згідно з тлумаченням отців церкви — князь пітьми, ангел, скинутий із небес за непокору Богові.

Астарот (Аштарот) — фінікійська богиня родючості, материнства й любові, зображувалась у вигляді оголеної жінки з коров'ячими рогами.

Астарта — грецьке найменування Астарот.

Брадаманта — героїня поеми Лудовіко Аріосто «Несамовитий Роланд» (1532), відважна завойовниця, що полюбила сарацинського витязя Руджеро.

«З безодні благав я тебе» (лат.). «De profundis clamavi ad te» — перший рядок 130-го псалма, який виконується в католицькій церкві (зазвичай під час обряду поховання).

Кралицька Біблія — чеська Біблія, що видавалася в шести частинах у місті Кралицях з 1579 по 1593 рік. Вважається класичною пам'яткою чеської літературної мови.

Страдіваріус Антоніо (бл. 1644–1737) — знаменитий італійський скрипковий майстер.

Я пустив кров… біля проклятої церкви. — Згідно з переказом, якийсь чернець розбестив чи збезчестив сестру Жижки, і той заприсягнувся мститися за цей злочин усім служителям церкви, які потраплять до нього в руки. Про цей переказ Жорж Санд згадує в нарисі «Ян Жижка».