Жорж Санд - Консуело

Церква Сан-Фантіно розташована в центрі Венеції, неподалік від площі Святого Марка. Тут, поблизу Корте-Мінеллі, мешкала й сама Жорж Санд під час своєї подорожі до Венеції 1834 року.

Спінет — невеликий клавесин чотирикутної, рідше трикутної форми.

Спадкоємицю (італ.).

«Софі була одноока, а Каттіна кульгава». — Руссо, «Сповідь», кн. 7.

П'яццетта — «мала площа», слугує мовби переддвер'ям, яке сполучає площу Святого Марка з морським каналом.

Свята Цецилія — згідно з католицькою легендою, знатна римлянка, що прийняла мученицьку смерть за християнство. Вважалася покровителькою музики, особливо церковної.

Ґассе Йоґанн-Адольф (1699–1783) — один з найвидатніших і найбільш плідних оперних композиторів XVIII ст. Народився в Гамбурзі. Молодість провів в Італії, де здобув музичну освіту й уславився своїми першими операми. 1731 р. Ґассе разом з дружиною — співачкою Фаустіною Бордоні — вирушив до Дрездена і став капельмейстером придворної італійської опери. 1763 р. переїхав до Відня, 1773 р. повернувся до Італії. Помер у Венеції.

Фарінеллі (справжнє ім'я — Карло Брості, 1705–1782) — співак-сопраніст, який дістав у себе на батьківщині прізвисько «дитя». Співав в оперних театрах Італії, Відня, Лондона та Мадрида. Уславився не тільки як співак-віртуоз, але і як видатний актор.

Кафареллі (Кафаріелло; справжнє ім'я — Ґаетано Майорано, 1710–1783) — співак-сопраніст, пожинав лаври в Лондоні, Відні та Парижі. Портрет Кафареллі дано в другій половині роману, де описується життя героїні у Відні.

Салімбені Феліче (бл. 1712–1751) — сопраніст, виступав в Італії, Відні, Берліні, Дрездені.

Уберті Антоніо, прозваний Порпоріно (1696–1783) — контральтист, за походженням німець (справжнє ім'я — Губерт), був придворним співаком прусського короля Фрідріха II.

Фарінеллі, Кафареллі, Салімбені, Уберті (Ж. Санд називає останнього Уберто) — знамениті співаки-кастрати. Оскоплення з метою збереження дитячого голосу стало широко практикуватися в Італії з кінця XVIII ст., після нечуваного успіху кількох співаків, яким у ранньому віці зробили цю операцію. У залежності від голосу вони називалися сопраністами або контральтистами.

Мінґотті Реджіна (1722, за іншими даними 1728–1807) дебютувала у придворному театрі Дрездена, де суперничала з Бордоні-Ґассе, виступала разом із Фарінеллі в Мадриді, співала в Лондоні.

Ґабріеллі Катаріна (1730–1796) виступала у Відні, Пармі, Петербурзі, Венеції та Мілані.

Мольтені Бенедетта Емілія (1722— бл. 1780) була співачкою Берлінської опери.

Карл VI (1685–1740) — австрійський імператор (1711–1740). Захоплювався музикою, протегував композиторів і співаків.

Нікколо Порпора давав там уроки співу й композиції принцесі Саксонській, пізніше французькій дофіні, матері Людовіка XVI, Людовіка XVIII і Карла X. (Прим. автора.)

…до Лондона, де… мав честь суперничати із самим великим Генделем… — Запрошення Порпори до Лондона (1733) було пов'язане з боротьбою, яку вели проти Генделя його супротивники, підтримувані принцом Уельським. Опера Порпори «Аріадна» йшла одночасно з «Аріадною» Генделя і взяла гору завдяки більш сильному складу виконавців. Порпора намагався змагатися з Генделем і у створенні ораторій, протиставивши його «Деборі» «Давида і Вірсавію». До 1737 р. оперна трупа Порпори розпалась, і він змушений був повернутися до Венеції.

…посів місце директора вже іншої консерваторії. — Ідеться про Ospedale della Pieta.

Иомеллі Нікколо (1714–1774) — видатний композитор, творчість якого сприяла оновленню традиційного жанру італійської серйозної опери (опери-серіа).

Лотті Антоніо (бл. 1667–1740) — венеціанський композитор, писав оперну та церковну музику.

Каріссімі Джакомо (1605–1674) — композитор, капельмейстер і органіст; був відомий своїми ораторіями.

Ґаспаріні Франческо (1668–1727) — композитор і капельмейстер. Створив понад шістдесят опер і велику кількість творів церковної музики. Викладав у Ospedale della Pieta.