Жорж Санд - Консуело

Увага Жорж Санд до національно-визвольної боротьби чехів нерозривно пов'язана з її інтересом до життя й історії слов'янських народів. Наприкінці 1830-х років, у 1840-ві роки письменниця через Шопена була добре знайома з колами польської еміграції в Парижі. Її другом був також польський поет Адам Міцкевич. 1841 року Жорж Санд слухала курс його лекцій з історії слов'ян у «Колеж де Франс», 1843 року опублікувала в журналі «Ревю ендепандант» статтю-коментар до курсу лекцій Міцкевича «Про слов'янську літературу».

Захоплення письменниці ідеями вчення П'єра Леру найяскравіше відбилося в образі Альберта Рудольштадта, одного з «дворян, які каються», що часто виникають на сторінках романів Жорж Санд 1830—1840-х років. Граф Альберт мучиться усвідомленням провини своїх предків перед народом, мріє спокутувати їхні гріхи. У дусі книги Леру «Про рівність» він проповідує необхідність знищення кастових відмінностей, загальне братерство. Жорж Санд вкладає в його вуста цілі фрази з листів П'єра Леру. Вона писала пані Марліані, одній із послідовниць Леру, 26 травня 1842 року: «Я гадаю, що старий має бути задоволений мною».

З образом головної героїні роману, співачки Консуело, пов'язана проблема покликання художника, артиста. Так само, як багато хто з її друзів сен-сімоністів і композитор Ференц Ліст, Жорж Санд утверджує проповідницьку, місіонерську роль артистів, покликаних силою свого мистецтва об'єднати людей. Консуело для Жорж Санд — ідеал співачки або, більш широко, — ідеал художника, артиста. Пройшовши через численні випробування та труднощі, подолавши спокуси й небезпеку, Консуело здобуває свободу, незалежність, віддає своє мистецтво народу.

Прототипом для створення образу Консуело стала відома французька співачка Поліна Віардо. Жорж Санд надала Консуело певної схожості з нею: наділила свою героїню особливостями її виконавської майстерності, притаманним їй високим розумінням мистецтва. Поліна Віардо писала Жорж Санд у липні 1842 року: «Я пишаюся тим, що ви взяли в мене деякі риси, які стали у пригоді вам для створення цього прекрасного образу».

Жорж Санд присвячує в романі натхненні сторінки народній творчості, народним пісням, цим «дорогоцінним зразкам полум'яного народного генія» (у цьому відношенні особливо цікавий розділ 55). Захоплення Жорж Санд народною творчістю виявилося в її статтях про пролетарську поезію, написаних у той же час («Про пролетарських поетів» — журнал «Ревю ендепандант», 1841, листопад, і «Діалоги про пролетарську поезію» в тому ж самому журналі, 1842, січень).

Роман «Консуело» дуже вигадливий за композицією. Основна дія часто переривається вставними епізодами, рясніє подіями, описами, міркуваннями. Ці вади визнавала й сама Жорж Санд. «У «Консуело» і в «Графині Рудольштадт», — писала вона, — стільки матеріалу, що його цілком вистачило б на три або й чотири добрих романи».

Сучасна Жорж Санд критика не відразу оцінила цей роман. Багато хто не сприймав демократизму письменниці, її вільнолюбних ідей, нападок на католицьку церкву, одначе суд наступних поколінь визнав «Консуело» одним із кращих творів Жорж Санд.

Цікаво зазначити, що роман свого часу зацікавив композитора Мейєрбера, який задумав написати на його сюжет оперу, але цей задум так і залишився нездійсненим.

А. Франс. Жорж Санд и идеализм в искусстве. — Собр. соч. в 8 т. — Т. 8. — М., 1960. — С. 81.

В. Г. Белинский. Письмо Бакунину от 7.XI. 1842 г. — ПСС, т. XII. — М., 1956. — С. 115.

И. С. Тургенев. Несколько слов о Жорж Санд. — Соч. в 15 т. — Т. XIII. — М., 1967. — С. 234.

Ш. Сент-Бев. Литературные портреты. — М., 1970. — С. 161.

Н. С. Шрейдер. Из истории зарубежной литературы 1830-х — 1840-х гг. — Днепропетровск, 1968. — С. 47.

Йдеться про «Конституційну хартію» 1814 р., в якій де-юре ліквідовані станові привілеї та розширені громадські права, але фактично ці права поширювались лише на забезпечені верстви населення — Див.: История Франции. — В 3-х т. — Т. 2, М., 1973.

Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (лат.).

Амінь (лат.).

…немов Паріс, що присуджує яблуко… — Троянський царевич Паріс мусив вирішити, кому із трьох богинь — Гері, Афіні чи Афродіті — віддати яблуко з написом «найпрекраснішій». Паріс оддав його Афродіті.

«Salve, Regina» — твір для голосу, скрипкового квартету та органу. Написано на слова католицького гімну на честь Діви Марії.