Дені Дідро - Жак-фаталіст

Філіпп Кіно (1635–1688) — французький поет та драматург, автор трагедій та лібрето до опер Люллі.

Антуан Гудар де Ламотт (1670–1731) — французький поет, лібретист, критик.

Демосфен (384–322 до н. е.) — давньогрецький політичний діяч, один із найвідоміших ораторів античності.

«Роздуми, або Сентенції та моральні максими» (1664) — збірка афоризмів Франсуа де Ларошфуко (1613–1680), французького письменника-мораліста. «Роздуми» — являють собою тонкий аналіз звичаїв сучасного автору суспільства.

«Думки» Паскаля — «Думки про релігію та деякі інші питання» (1669) Блеза Паскаля (1623–1662), видатного французького математика, фізика, філософа, письменника.

…коли наводили вставне речення з «Арміди»… — речитатив з опери Люллі «Арміда».

Самюель фон Пуффендорф (1632–1694) — німецький історик, правознавець.

Гроцій (Гуго де Гроот, 1583–1645) — голландський філософ, юрист, засновник теорії міжнародного права, автор твору «Право війни та миру» (De jure beui ad pacis, 1625).

Леонардо Лео (1694–1744) та Леонардо Вінчі (1690–1726), італійські композитори, майстри неаполітанської оперної школи.

Жанна Антуанетта маркіза де Помпадур (1721–1764) — фаворитка Людовіка, мала літературний салон, сприяла розвитку мистецтв, впливала на політику.

Маленька Мармот — мається на увазі Жюстіна Фавар (1727–1772), відома французька акторка, виконувала роль савоярки в комедії «Вечір на бульварах» (1758), написаної її чоловіком Шарлем-Сімоном Фаваром.

«Дитина арлекіна» — комедія Карло Гольдоні (1707–1793), з успіхом йшла в Парижі, в театрі Італійської комедії (1761).

…лишаюсь коло Мемнонової статуї… — Мемнон, один з героїв Троянської війни, син богині світанку Еос. Статуєю Мемнона давні греки називали статую єгипетського фараона Аменхотепа III у Фівах. Легенда розповідала, що ця статуя співала, коли її торкалось сонячне проміння, так Мемнон вітав свою мати Еос.

Рінальдо да Капуа (1715–1771) — італійський композитор, комічні опери якого мали успіх під час гастролей італійської опери-буф.

Джузеппе Тартіні (1692–1770) — італійський скрипаль та композитор, теоретик музики.

Бочка Данаїд — в метафоричному значенні — нескінченна безплідна праця. Данаїди — п'ятдесят дочок аргоського царя Даная, які, крім одної, у шлюбну ніч убили своїх чоловіків, за що були засуджені богами довіку наповняти водою бездонну бочку в царстві померлих.

Епіцикл Меркурія — вислів, запозичений у Мішеля Монтеня (1533–1594), французького філософа-скептика. «Злізти на епіцикл Меркурія» — піднятися до піднебесся. Епіцикл — крива руху планети в системі світобудови Птоломея.

Рене Антуан де Реомюр (1683–1757) — французький фізик та природознавець.

Жан-Жорж Новер (1727–1810) — французький балетмейстер, реформатор хореографії.

Фердінандо Галіані (1728–1787) — італійський економіст, просвітник, автор твору «Діалоги про торгівлю хлібом».

Панталоне — традиційний персонаж італійської комедії масок (комедія дель арте), буркотливий, скупий, хтивий старий, якого обдурюють молоді коханки.

…автор «Спростувань» перед єпископом Орлеанським… — йдеться про Габріеля Гоша, видавця журналу «Аналіз та спростування різних сучасних творів, спрямованих проти релігії» (1753–1765). За цей твір Гоша отримав абатство. Пізніше він випросив у єпископа Орлеанського, який завідував наданням бенефіцій у Франції, вигіднішу парафію.

Перікл (495–429 до н. е.) — афінський політик.

Лаїс, Фріна — афінські гетери (IV ст. до н. е.).

Довернь — йдеться про оперу Антуана Доверия (1713–1797), французького композитора та диригента.

Кожен свою кару відбуде (лат.) — Вергілій, «Енеїда», kh.VI, вірш 743.

Абат Етьєн Кане (1694–1782), французький літератор, член Академії, друг д'Аламбера, меломан.

…та й мене. — з кафе «Регентство» було чути дзвони, які сповіщали про відкриття оперних кас.