Дені Дідро - Жак-фаталіст

…гладка графіне… — мається на увазі графиня де Ламарк, заступниця Паліссо.

Авіньйонський відступник — Паліссо втік з Авіньйону, де вкрав гроші своїх клієнтів. У терміні «відступник», ймовірно, міститься натяк на релігійні чвари XIV ст., коли в Римі був один папа, а в Авіньйоні — інший.

Сбір — нижчий прислужник інквізиції.

Санбеніто — жовтий балахон, який інквізитори одягали на засуджених до спалення.

Хай живе Маскарілль — владар шахраїв (лат.). Маскарілль — тип слуги-шахрая та інтригана в комедіях XVII–XVIII ст.

Еджидіо Ромальдо Дюні (1709–1775), італійський композитор, знайомий з Дідро, з 1757 р. жив у Франції, був одним з творців комічної опери.

«Ой бідний, бідний я», «О земле, прийми скарби мої» — арії з комічної опери Дюні «Острів божевільних», 1761.

«Гасне серце моє!» — арія з комічної опери Філідора «Коваль», 1761.

Андре Кампра (1660–1744), Андре Детуш (1669–1749), Жан-Жозеф Муре (1682–1738), французькі композитори, епігони галантно-пасторального стиля Люллі.

«Молитва» Перголезе — «Богородиця скорботна», твір кантатно-ораторного жанру Джованні Батіста Перголезе (1710–1736), видатного італійського композитора, представника неаполітанської оперної школи.

«Покоївка-панна» (1733) — комічна опера Перголезе, виконувалась як інтермедія до його опери «Гордий полонений» (1733).

«Траколло» («Лів'єтта та Траколло») — інтермедія цього ж автора до вистави «Адріан в Сирії». Постановка «Покоївки-панни» італійською трупою в Парижі у 1752 р. викликала «Війну буфонів».

«Танкред» (1702), «Галантна Європа» (1697) — опера та балет Кампра. «Іссе» (1697) — опера та героїчна пастораль Детуша. «Індія» та ін. — опери Ж.-Ф. Рамо. «Арміда» (1686) — опера Люллі — навидатніший твір французького музикального класицизму.

«Рагонда» (1742), опера-дивертисмент Муре, «Платея, або Ревнива Юнона» (1742) — комічний балет Рамо.

Франсуа Ребель (1701–1775) та Франсуа Франкер (1698–1787), композитори та диригенти Паризької опери.

…провулковій Академії… — в провулку Пале-Рояля до пожежі 1763 року знаходилась будівля Королівської академії музики. Публіка очікувала в черзі, перш ніж потрапити до зали, нерідко між меломанами виникали сутички.

«Маляр, закоханий у свою модель» — комічна опера Дюні.

Перша опера — Муре, друга — Рамо.

Маються на увазі академіки Анрі Луї Дюамель дю Монсо (1700–1782), ботанік, автор керівництва «Мистецтво вугляра», та його брат, Жан-Гійом Дюамель де Дененвільє (1730–1816), автор праці «Підземна геометрія», керівництво для вуглекопів.

«Позовниця» (1762) — комедія Шарля-Сімона Фавара з аріями Дюні.

«Бідна моя голівонька», «Пане, пане, відпустіть мене», «О земле, прийми моє золото, прийми скарби мої, мою душу, мою душу, життя моє! О земле!», «Ось миленький, ось миленький!» — арії з «Острова божевільних» Дюні.

«Aspettare є поп venire…», «A Zerbina penserete…», «Sempre in contrasti con te si sta…» (італ.) — «Чекати і не приходити…», «Подумати про Жербіну…», «Завжди з тобою доводиться сперечатися…» — арії з опери «Покоївка-панна…» Перголезе.

…уривки з «Плачів» Жомеллі. — Ніколо Жомеллі (1714–1774), італійський композитор.

«Чекаю світанку» — монолог з героїчної опери Люллі «Роланд» на слова Ф. Кіно.

«Бліді свічки, і світло страшніше від темряви», «Бог тартару, бог забуття» — арії з опери Рамо «Кастор та Поллукс».

Саксонець — прізвисько Іоганна Адольфа Гассе (1699–1783), німецького композитора, адепта неаполітанської оперної школи.

Доменіко Терраделья (1711–1751) — італійський композитор неаполітанської школи.

Томмазо Tpaemma (1727–1779) — італійський композитор, представник неаполітанської школи.

П'єтро Метастазіо (П'єтро Трапассі, 1698–1782) — італійський поет, драматург, оперний лібретист, засновник героїчної опери. На його тексти писали опери Гендель, Гайдн, Глюк, Моцарт та ін.