Мишель Монтень - Проби

Та заніміла й, захоплена золотом, що покотилось,

Тут же побігла за ним і принадливий плід підхопила.

Так само він учинив по черзі з другим і третім яблуком, аж поки за допомогою цього ошуканства і гри пальма першості припала йому.

Коли лікарі не можуть упоратися із запаленням, вони відвертають його і відводять в якусь іншу, не таку небезпечну ділянку нашого тіла. Я помітив, що цей прийом найчастіше застосовується і при хворобах душі. Іноді слід розважати душу незвичними для неї заняттями, хвилюваннями, турботами, ділами; нарешті треба вдаватися до переміни місць, як роблять з хворими, чия недуга не піддається лікуванню. Цицерон, Тускуланські розмови, IV, 35. По її недугах мало хто рубає з плеча; напади їх не підтримують і не зупиняють, їх треба відвести і згладити.

Протилежний спосіб — надто високий і важкий. Тільки люди вищої породи здатні осягнути річ у всій її наготі, чітко бачити її і вичерпно судити про неї. Лише Сократові дано було підійти до смерті зі спокійним обличчям, приручити її, жартувати з нею. Він не шукає утіхи поза самою смертю; вона для нього природне і буденне явище; він зупиняє свій погляд просто на ній і наважується на неї, не озираючись навсібіч. Гегесієві учні, надихаючись гарними речами свого вчителя, змушували себе умирати голодною смертю, і вони робили це так часто, що цар Птоломей заборонив усолоджувати свою школу цими людиновбивчими речами — так ось ці Гегесієві учні прагнули смерті не самої по собі і нітрохи не задумувались над її сутністю; не на ній зупиняли вони свою думку; вони поспішали, вони прагнули іншого, нового існування.

А ті бідолахи, яких ми іноді бачимо на ешафоті! Ці сповнені палкої побожності; вони віддають їй у міру можливості всі свої чуття; обернувшись у слух, вони жадібно ловлять звернені до них напучення, і, здіймаючи до неба очі і руки, підвищивши голос у голосних молитвах, охоплені суворим і непослабним хвилюванням, вони, звісно, являють собою приклад відмінно похвальний і під стать їхній гіркій долі. Їх слід хвалити за побожність, а не за мужність. Вони тікають від борні; вони не хочуть думати про смерть і багато в чому нагадують дітей, яких усіляко забавляють, щоб тим часом розрізати їм нарив. Я спостерігав стратенців і бачив, як їхній погляд, опускаючись іноді на розставлене поряд моторошне знаряддя смерті, одразу сахається його, і вони нестямно змушували себе перенестися думкою на будь-які інші предмети. Тим, що переправляються через грізне провалля, радять зажмурюватися або відводити від нього очі.

Субрій Флавій був осуджений Нероном на смерть, і умертвити його мав своєю рукою Нігер — і той і той були римськими верховодами. Коли Флавія привели до місця страти, то, побачивши огидну яму з кривими краями, викопану для нього за наказом Нігера, він, повернувшись до присутніх тут вояків, проказав: «Навіть це зроблено не за статутом», — а Нігерові, що звернувся до нього з усовіщанням тримати голову твердо, сказав: «Про мене не турбуйся. Аби лиш ти вразив мене з такою самою твердістю!» І він передбачив правильно, бо у Нігера тряслися руки, і він одрубав Флавію голову лише після кількох повторних ударів. От чоловік, який, як видно, і справді зосереджено думав про свою смерть і ні про що більше.

Хто умирає у сутичці, не випускаючи з рук зброї, той не приглядається зарані до смерті, не відчуває її і не помишляє про неї; його захоплює бойове завзяття. Один із моїх знайомих, людина порядна і правдива, упавши якось під час поєдинку в огородженому місці, усвідомлюючи, що його противник, поки він лежав на землі, завдав йому дев'ять чи десять ударів кинджалом, і чуючи, як він сам згодом мені розповідав, голоси оточуючих, що навперебій умовляли його подбати про свою душу, не надавав цим крикам жодної ваги і думав лише про те, як би скочити на ноги і відомстити за себе. І він убив свого супротивника у цьому ж герці.

Велику послугу зробив Люцію Силану той, через кого йому оголошено вість про його засудження: почувши відповідь Силана, що він готовий умерти, але тільки не від злочинної руки, цей глашатай цезаревої волі разом зі своїми воїнами кинувся до Силана, щоб схопити його, а що той уперто відбивався, пустивши у хід кулаки і ноги, убив його в цій борні; викликавши в ньому раптово розпаленілий бурхливий гнів, він позбавив його, отож, від утяжливої думки про вготовану йому повільну і болісну смерть.

За таких обставин ми завше думаємо про що завгодно, але не про неї: нас тішать і підтримують надії на інше, краще життя, або надія на майбутні чесноти наших дітей, або смакування наперед майбутньої слави нашого імені, або думка про те, що світ, який ми покидаємо, — не більше як притулок скорботи, або мрії про помсту, що загрожує тим, хто спричиняє нам смерть,