Арістофан - Комедії

вже померлого Дарія голос;

1030Потім вийшов і хор, і руками сплеснув,

і почав голосити: «Ой леле!»

Есхіл

От про це віщувати й повинен поет!

Подивися уважно спочатку,

Чим народові завжди корисні були

благородні душею поети.

Нас Орфей таємничих обрядів навчив,

і убивства звелів уникати;

Лікування хвороб, віщування Мусей показав;

Гесіод — землеробство,

І збирання врожаю, і оранку, й сів описав.

А Гомер богорівний

Чим же славу й пошану здобув, як не тим,

що корисної справи навчив нас —

Збройних подвигів, доблесті й честі в бою?

Діоніс

А проте Пантаклей дурнуватий

Не навчився і в нього! Недавно, коли

в урочистому йшов він поході,

То спочатку шолом надягнув на чоло,

а тоді став султана чіпляти.

Есхіл

1040ддЄ й доблесних можна багато назвать, —

ось, наприклад, героя Ламаха!

За Гомером услід став і я малювать

доброчесні і доблесні вчинки,

І Патроклів, і Тевкрів, левиних сердець,

щоб піднять громадян батьківщини,

Щоб з героями тими зрівнялись вони,

звук сурми бойової зачувши.

Але, Зевсом клянусь, не писав я про Федр,

Сфенебей я не славив розпутних,

І ніхто докорити не може, що десь

малював я закохану жінку.

Евріпід

Свідок Зевс, адже ти Афродіти й не знав!

Есхіл

Я і знати про неї не хочу!

От тебе і твоїх завітанням своїм

надто часто вона частувала.

То й, мабуть, неабияк прибила тебе.

Діоніс

Щира правда це, Зевсом клянуся!

Що вигадував сам про чужих ти жінок,

те й тебе, наче кара, спіткало.

Евріпід

1050д яка ж бо то шкода, зухвальче, скажи,

від моїх Сфенебей для держави?

Есхіл

Ти поважним дружинам поважних людей

дав отруйний болиголов пити, —

Тож ганьбою вважали вони на твоїх

навіть глянути Беллерофонтів.

Евріпід

Та хіба ж неправдиво, не те, що було,

розповів я про Федру нещасну?

Есхіл

Свідок Зевс, це було все, та мусить поет

приховати негарне й ганебне.

Не виводить на сцену й не вчити цього.

Як учитель дітей нерозумних

На добро наставляє, так само поет

і дорослих людей научає.

Нам лише про корисне і слід говорить.

Евріпід

А коли ти слова з Лікабет

Чи з Парнас висотою будуєш, невже

на корисне ти цим наставляєш?

Чи не слід би по-людськи з людьми говорить?

Есхіл

Ах, нещасний, сама неминучість

1060Для думок і для вчинків великих велить

відповідне знаходити слово.

А ясним півбогам взагалі до лиця

лиш велична, піднесена мова,

Адже й їхні одіння за наші земні

незрівнянно пишніші й багатші.

І прекрасно це все показав я, а ти

зіпсував.

Евріпід

Що ж такого зробив я?

Есхіл

Перш за все ти в лахміття царів одягнув,

щоб і з вигляду вбогі й нещасні

Тільки жаль викликали вони у людей.

Евріпід

Ну, що ж бо зробив я лихого?

Есхіл

А тепер через це в триєрархи ніхто

із багатих іти не бажає!

У лахміття закутавшись, плачуть вони

і нестатки свої проклинають.

Діоніс

А під сподом, клянуся Деметрою, в них

із найтоншої шерсті сорочка!

І як тільки їм вдасться в оману ввести,

глянь, у рибнім ряду виринають.

Есхіл

1070Без пуття просторікати всіх ти навчив,

в марнослів'ї пустому вправлятись,

Через те спорожніли й палестри у нас,

а юнацтво лиш знає сідниці

В балачках протирати; підбив ти усіх,

що в примор'ї, не слухать начальства

І в усьому перечить йому. А колись,

як ще жив я на білому світі,

Тільки й знали вони, що жувати книші

та гукати своє: «Гей, на весла!»

Діоніс

Так, клянусь Аполлоном, і вітри пустить

прямо в рот весляреві-сусіду,

За столом обкалять його, й одіж здирать

з перехожих, на берег зійшовши!

А тепер все горлають, не хочуть гребти

і пливуть, де лиш їм заманеться.

Есхіл

І якого-бо зла не накоїв він нам?

Чи не вивів на сцену він звідниць гидких

1080і дівчат, що у храмі родили дітей,

І сестер, що з братами у блуді жили,

І жінок, що й життя вже для них — не життя?

Через це-бо у місті багато у нас

Розвелося тепер писарів-скоробрех,

Блюдолизів поганих, облесливих мавп,

Що оманюють вічно і дурять народ!

Вже немає кому й смолоскипа нести, —

Всі незграбні тепер і невправні!

Діоніс

Свідчусь Зевсом, нема! Мало зо сміху я