Арістофан - Комедії

щиро просять вас вони.

700Тож не гнівайтесь надалі, бо з природи мудрі ви!

Всім, хто ходить разом з нами

бити в морі ворогів,

Повернімо громадянство й їх, як рідних, обнімім!

А як з гордістю й пихою ми одвернемось од них

В час, коли вітчизна тоне в вирі лиха і біди, —

То упевнимось пізніше, що розмислюємо зле.

Друга половина хору

От, коли здатен я долю лиху

Розпізнати у вдачі людини,

Вже не потягне ця мавпа марудна,

Коротконогий Кліген,

710Банщик огидний,

Золотистого лугу і мила владар,

З мулом замісто селітри

Та вапняком кімолійським, —

Довго не витягне він.

Тим-то він миру не хоче тепер

І без кия не ходить,

Щоб не обчистили п'яним його.

Провідця другої половини хору

Нам здавалося частенько, що тутешніх громадян,

І достойних, і поганих, наше місто цінить так,

720Як монету старовинну і карбованець новий.

Адже грошей повноцінних, не подріблених ніяк,

Найпевнішої карбівки, щонайкращої з усіх,

Найдобірнішої проби, перевіреної скрізь —

І по всій Елладі нашій, і по варварських краях —

В обіг ми не випускаєм, лиш погані мідяки,

Щонайгіршої карбівки, наспіх вибиті сяк-так.

От розсудливих, статечних, благородних громадян,

Доброчесних, справедливих, доброзичливих людей,

Що зросли в палестрах,

хорах і до Муз прихильні всі,

730Тих ми гудимо, а іншим, — мідним, рижим чужакам,

Поміж гіршими найгіршим перевагу даємо,

Тим, хто вискочив останнім, і кого недавно ще

Навіть за козлів жертовних наше місто не взяло б.

Хоч тепер ви, нерозумні, ваші звичаї змініть

І на здатних знову здайтесь!

Якщо піде все на лад,

Похвала вам, а не вдасться,

то розумний скаже так:

«Як з міцного дуба впасти,

то не жаль і дуба дать!»

Еак і Ксантій виходять з Плутонових дверей.

Еак

Клянуся Зевсом, вдачі благородної

Господар твій!

Ксантій

Чому й не благородної!

740Йому б лише пиячить та дівок хапать!

Еак

Це ж просто дивно, як він не побив тебе,

Коли ти, раб, назвав себе господарем.

Ксантій

Ну, знав би він у мене!

Еак

Це, як справжній раб,

Сказав ти. Я і сам люблю ці витівки.

Ксантій

Ти любиш це?

Еак

Щасливий аж до неба я,

Коли я нишком вилаю господаря.

Ксантій

А не бурчиш, як прочухана з'ївши, ти

Біжиш у двері?

Еак

До вподоби й це мені.

Ксантій

А скрізь совати носа?

Еак

Й це не зле, клянусь!

Ксантій

750О, рідний Зевс! А балачки підслухувать

Хазяйські?

Еак

Це люблю аж до нестями я!

Ксантій

І далі їх виносити?

Еак

А чом би й ні?

Це ж все одно, що перебути з дівкою.

Ксантій

Феб Аполлон! То руку простягни мені,

Цілуй мене й тебе поцілувати дай!

Та задля Зевса, нам в побоях спільного,

Скажи, що там за галас, що за крик такий

У домі?

Еак

Евріпід з Есхілом лаються.

Ксантій

Невже?

Еак

Діла, діла великі діються

760Cеред мерців, зчинився цілий заколот!

Ксантій

Чого ж це так?

Еак

Закон-бо давній діє тут

Для всіх мистецтв високих і шанованих, —

Хто інших перевищує умілістю,

Той харчування в Пританеї матиме

І трон з Плутоном поруч…

Ксантій

Зрозуміло все!

Еак

А інший, дужчий, у мистецтві з'явиться,

То перший має місцем поступитися.

Ксантій

Ну, і чого ж Есхіла це стривожило?

Еак

Віддавна посідав він трон трагедії,

770Як найславетніший митець.

Ксантій

А зараз хто?

Еак

Коли зійшов під землю Евріпід, зібрав

Усіх він торбохватів та грабіжників,

Усіх бандитів, батьковбивць та зломщиків,

А їх в Аїді сила. Ті, наслухавшись

Його крутні, софізмів, хитромудрощів,

Сказились і поетом кращим визнали.

А загордівши, став він домагатися

Есхілового трону.

Ксантій

Ну, й побитий був?

Еак

Ні, свідок Зевс! Народ з великим галасом

780Cтав вимагати суду, хто майстерніший.

Ксантій

Ото мерзота!

Еак

Галас аж до неба знявсь!

Ксантій

І що ж, в Есхіла не знайшлось захисників?

Еак

Людей порядних мало й на землі, і тут!

Ксантій