Арістофан - Комедії

Еак

Розумна мова! А якщо раба твого

Я покалічу, грішми я сплачу тобі.

Ксантій

Не треба грошей! Можеш так допитувать.

Еак

Я тут почну, — хай правду в вічі скаже він.

(До Діоніса) .

Скидай жвавіш поклажу та дивись мені:

Щоб не збрехав ні слова!

Діоніс

Заявляю вам —

Не смій мене торкатися, безсмертний я!

630А ні, то сам себе винуй!

Еак

Що кажеш ти?

Діоніс

Що Діоніс я, Зевса я безсмертний син,

А це — мій раб.

Еак

(до Ксантія)

Ти чуєш?

Ксантій

Чую добре я.

Але тим більше треба відшмагать його, —

Якщо він бог, то болю не відчує він.

Діоніс

Але ж і сам ти богом називав себе.

Чому ж зі мною і тобі не всипати?

Ксантій

Це справедливо. Тож того із нас обох,

Хто перший заволає чи стогнатиме

Від мук, за бога не вважай безсмертного.

Еак

640Ну, що й казати, чоловік достойний ти

І любиш справедливість. Роздягайтесь-но!

Ксантій і Діоніс роздягаються.

Ксантій

То як почнеш ти справедливий допит нам?

Еак

А просто — битиму по черзі.

Ксантій

Правильно.

Дивися ж, навіть і не ворухнуся я.

Еак

(б'є Ксантія батогом)

Ну, як я вдарив?

Ксантій

І не чув я, свідок Зевс!

Бак

Тепер його ударю.

(Б 'є Діоніса) .

Діоніс

Ну, коли ж ти там?

Еак

Та я ж ударив.

Діоніс

А мені й не чхнулося!

Еак

Не знаю. Ну, то знову до того візьмусь.

(Б'є Ксантія) .

Ксантій

Чого ж загаявсь? От так так!

Еак

Що от так так?

650Чи не болить?

Ксантій

Ні, свідок Зевс! Я згадую,

Коли це в Діомеях був Гераклів день.

Еак

О, муж побожний! Перейду до того знов.

(Б'є Діоніса) .

Діоніс

Ай-ай!

Еак

Чого ти?

Діоніс

Он я бачу вершників.

Еак

Чого ж ти плачеш?

Діоніс

Та нюхнув цибулі я.

Еак

То не бере нітрохи?

Діоніс

Хоч би стілечки!

Еак

Як так, то доведеться знов до того йти.

(Б'є Ксантія) .

Ксантій

Ой-ой!

Еак

Чого ти?

Ксантій

Ой, занозу витягни.

Еак

Оце так справа! Повернусь до того знов.

Діоніс

О Аполлон, владарю Дельф і Делосу!

Ксантій

(до Еака)

660Він застогнав. Не чув ти?

Діоніс

І не думав я!

Я тільки ямби Гіппонакта згадував.

Ксанті й

(до Еака)

Нічого так не вдієш! В бік, під ребра бий!

Еак

Так, свідок Зевс! Ну, підставляй-но черево!

Діоніс

О, Посейдон…

Ксантій

Знов стогне він!

Діоніс

Владарю скель

Егейських і безодні моря сивого!

Еак

Деметрою клянуся, не збагну ніяк,

Хто ж бог із вас? Ну, та заходьте разом вже!

670Нехай же сам господар з Ферсефотою

Розсудить вас, — обидва ж божества вони.

Діоніс

Це — діло! Та було б тобі подумати

Про це раніше, ніж на муки брав мене.

(Заходить в будинок до Плутона) .

Перша половина хору

Музо, в священний вступи хоровод,

В наших співах відчуй насолоду!

Глянь на ці юрби численні, — багато

Мудрих між ними сидить.

Всі Клеофонта гідніші, в чиїх балакливих устах

680Щебетом нудно докучним

Ластівка скиглить фракійська

Варварську пісню свою.

Жалібно стогне, як той соловей, —

Клеофонту загибель,

Хоч би й порівну лягли жеребки…

Провідця першої половини хору

Хор священний має місту раду щиру подавать

І навчати на корисне. Отже, перша рада вам —

Громадян в правах зрівняйте,

відженіть усякий страх.

А як схибив хто й потрапив в пастку Фрініха коли,

690Всіх, кажу я, хто спіткнувся,

треба виправдати нам

І провини їх колишні дарувати нині всім,

Щоб безправним у державі вже ніхто у нас не був.

Це ж одна ганьба!

Хто бився тільки раз в морськім бою,

Той стає у нас платейцем,

справжнім паном із раба!

Та осуджувать цього ми не збирались, навпаки,

Вас ми хвалим, — це єдине, що з умом зробили ви.,

Тільки й тим,

хто поряд з вами у морських бував боях,

Як і їх батьки хоробрі,

хто й по крові рідний вам.

Слід єдиний гріх пробачить, —