«Таємний шлюб» — опера Чімарози.
Смоллет, Тобайас (1721–1771) — англійський письменник, автор «Історії Англії».
Революція 1688 р. — так звана «славна» англійська революція, що закінчилась компромісом між буржуазією і дворянством.
Стерн, Лоуренс (1713–1768) — англійський письменник- просвітитель, автор романів «Сентиментальна подорож», «Трістрам Шенді» та ін.
Втеча де Лавалетта — граф Антуан-Марі де Лавалетт, наполеонівський генерал, що був присуджений до страти після «Ста днів», але втік з тюрми з допомогою своєї дружини.
Шеврез, Марі де Роган-Монбазон де (1600–1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди і в змові проти кардиналів Рішельє і Мазаріні.
Лонгевіль, Анна-Женевьєва де (1619–1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди.
Сент-Бее, Шарль-Огюстен (1804–1869) — видатний французький критик.
«Велике може бути» — Стендаль має на думці фразу, нібито вимовлену письменником Рабле перед смертю — «Я йду по велике може бути».
Ротру, Жан де (1606–1650) — французький поет і драматург. Стендаль часто згадує у своїх творах його трагедію «Вячеслав».
Манюелъ, Жак-Антуан (1775–1827) — політичний діяч, ліберал, учасник революції 1789 року. В 1793 р. пішов добровольцем в армію і брав участь в італійських походах Наполеона.
Бельфегор — міфологічний біблійний образ, використаний у новелах Лафонтена і Макіавеллі, спрямованих проти жінок і шлюбу.
Масільйон, Жан-Батіст (1663–1742) — проповідник і оратор, що засуджував надмірні розкоші двору й звертав увагу на тяжке становище народу.
Фенелон (Франсуа де Саліньяк де ла Мот) (1651–1715) — архієпископ, письменник, автор кількох політичних, богословських і педагогічних трактатів. Протиставляв деспотизмові королівської влади ідеал освіченого монарха.
Дюбуа, Гільйом (1656–1723) — кардинал, висвячений у сан єпископа Масільйоном.
Зберіть докупи тисячу людей, — це непогано,
Але у клітці їм не буде весело.
Гоббе
Туаз — стародавня французька міра довжини.
Чи ж винен я, що так воно є?
Макіавеллі
Загаянням врятував справу.
Енній
Я вже не знаю, хто я і що роблю.
Моцарт («Фігаро»)
Наочно.
Зітхання потайне — завжди глибоке.
Як любо поглядом зустрітись тайкома;
Зирнеш — і враз запаленіють щоки.
Байрон, «Донжуан», п. І, стор. 74.
Переклад віршованих текстів тут і далі В. Струтинського.
Того ж бо й зраджує нас пристрасть, брате,
То прагнемо її ми приховати.
То більше хмар, то більшій буть грозі.
Байрон, «Дон-Жуан», п. І, стор. 73
В ній навіть холодність була приємна.
Маленька ручка з трепетом легким
Йому нараз потисла руку чемно
І вислизнула. Потиском таким,
Що натякав на почуття взаємне,
Він був збентежений. О, що ж це з ним?
Невже можливо це?
Байрон, «Дон-Жуану, п. І, стор. 71
Устами він торкнувся її уст,
З її чола волосся відгорнувши.
Байрон, «Дон-Жуан», п. І, стор. 170
О, як нагадує весна любові
Квітневий день мінливий! Любо сіяв
Із височіні сонечко привітне,
А тут вже хмара небо закриває.
Шекспір. «Два веронці»
Тримай себе в руках, бо клятви всі
Згорять в крові, як на вогні солома.
Шекспір. «Буря», дія IV, ява І
Дивіться 130 сторінку.
Цьому причиною не ми, а наша слабість,
Та ми так створені, що нас вже не змінить.
Шекспір. «Дванадцята ніч», дія VI, ява II
Французькою мовою «срібло» і «гроші» називаються тим самим словом «argent». (Прим. перекл.).
За насолоду ходити весь рік з високо піднесеною головою дорого заплачено якоюсь чвертю години, що про неї краще мовчати.
Касті (італ.).
Дорогий (італ.).
Вірте мені (італ,).
Контракт співає (італ.).
Тому, хто розуміє, треба небагато (лат.).
Будь здоров і не забувай мене — латинська формула закінчення листа. (Прим. перекл.).
Читать дальше