Мольєр - Комедії

Як бачите, до вас я дуже милостивий,

То й ви шануйтеся, по правді все робіть

І перешкод мені не важтеся чинить.

Оргон

(набік)

Від щирої душі готовий я віддати

Червінців добрих сто, які ще можу мати,

Та тільки щоб могти хоч раз, та до смаку,

По пиці луснути тварюку цю гидку.

Клеант

(стиха до Ореона)

Мовчіть, не псуйте гірш.

Даміс

Зухвальство незбагненне

Не видержу, бо вже рука свербить у мене.

Доріна

(до Лояля)

Мосьпане, бачу я, що спина в вас така,

Що не завадило б дізнати їй ціпка.

Лояль

Скарать вас міг би я, не стерпівши образи.

Голубко, на жінок теж пишуться укази.

Клеант

(до Лояля)

Уже, добродію, те все скінчити час —

Давайте цей папір, та й не турбуйте нас.

Лояль

Ну, до побачення. Хай бог вам помагає.

Оргон

Тебе ж з тим, хто тебе прислав, нехай скарає

Оргон

Що, мамо, — бачите? Чи правду я казав?

З почину знать, яких нам треба ждати справ

Чи зрадництво його спізнали ви як треба?

Пані Пернель

Я аж нетямлюся і наче впала з неба.

Доріна

(до Оргона)

Ви дурно скаржитесь і злим його звете:

Не замір то лихий, а почуття святе.

До ближніх маючи в душі любов єдину,

Він знає, що добро не раз псує людину,

І, мавши жаль, забрав усе, щоб одвернуть

Те все, що робить вам тяжкою праву путь.

Оргон

Мовчіть, я раз у раз вам мушу це казати.

Клеант

(до Оргона)

Погляньмо ж мм, яку вам раду можна дати.

Ельміра

Підіть оповістіть, що він чинити мав.

Всю силу запису лукавством він зламав.

І як дізнаються про речі очевидні,

То заміри його не справдяться огидні.

Валер

Добродію, смутну я звістку вам несу,

Та лихо не стоїть і мало в нас часу…

Є в мене приятель, ми стали з ним братами,

Він зна гаразд про те, що я турбуюсь вами,

І, добре мисливши, він те відкрив мені,

Що як урядник мав держати в таїні.

І саме от тепер листа такого пише,

Що вам конечна річ тікати найскоріше..

Шахрай, що панував над вами довгий час,

Дійшов до короля, і набрехав на вас,

І дав йому до рук якісь такі шпаргали,

Що від державного злочинця ви дістали:

Проти повинностей підданицьких своїх

Ви нібито взялись переховати їх.

Подробиць тих провин не вмів би я сказати.

Але вже є наказ, щоб вас арештувати.

І ще для певності доручено йому

Доглянути, щоб вас посаджено в тюрму.

Клеант

Таки облудних прав своїх допевнивсь клятий

І ваше все добро зумів опанувати!

Оргон

Одно я вам скажу: людина — звір лихий.

Валер

Коли забаритесь, вас жде кінець сумний.

Мій повіз тут стоїть, тікати маєм змогу;

А от вам десять сот червінців на дорогу.

Не гаймось. Бачите, як метко він стріля.

Рятунок вам один — тікати відсіля.

В безпечнім місці я вас добре заховаю

І сам поїду вдвох із вами аж до краю.

Оргон

Ви так турбуєтесь! Я стільки мав од вас!

Та дякувати вам знайду я інший час

І щиро стану я тепер молитись богу,

Щоб одслужитись вам послав мені спромогу.

Прощайте ж ви, глядіть…

Клеант

Тікайте вже, а ми,

Що треба діяти, все зробимо самі.

Тартюф

(спиняє Оргона)

Заждіть, добродію, не кваптесь так тікати;

Тепер близенько вам іти відсіль до хати:

Арештувати вас король наш наказав.

Оргон

Так от що, зраднику, мені ти готував!

Останній твій удар мене зганяє з світу,

І ним ти завершив злобу свою неситу.

Тартюф

Спокійно цю ганьбу душа моя знесе:

Я ради господа навчивсь терпіти все.

Клеант

Чи бач — терпливості його межі немає.

Даміс

А як він господа, мерзенний, зневажає!

Тартюф

Не може запал ваш розчулити мене

І від повинності мене не відхитне;

Мар’яна

Ви тим бажаєте хвали собі здобути,

І служби кращої для вас не може бути.

Тартюф

Почесна служба та, що влада нам дала;

Вона мене сюди, мосьпане, привела.

Оргон

Але чи ти забув, що тільки через мене