Мольєр - Комедії

Та й мачуха її нам, певно, допоможе.

Прощайте!

Валер

(до Мар'яни)

Що б ми всі не вдіяли гуртом.

Мої надії всі, по правді, в вас цілком.

Мар’яна

(до Валера)

Чи зникне, а чи ні та батькова химера,

Але як вийду я, то тільки за Валера,

Валер

Який же радий я! Так я вже можу ждать?..

Доріна

Ох, ці закохані ніколи не скінчать!

Ідіть, кажу!

Валер

(вертається)

Тепер…

Доріна

Чи він же перестане?

От ваші двері, йдіть. А от і ваші, пане.

(Бере їх за плечі й розводить у різні боки).

Даміс

Нехай мене поб'є на цьому місці грім,

Хай лають і кленуть мене на світі всім,

Якщо з поваги я чи з остраху до влади

На цього злодія не дам собі поради!

Доріна

Будь ласка, втіштеся й не гнівайтесь притьмом.

Ваш батько поки що говорить язиком;

Не все те робиться, що раді ми сказати.

До діла від думок далеко ще чвалати.

Даміс

Тартюфа викрити я хочу на брехні…

Коли б на самоті зустрівся він мені!

Доріна

Помалу з ним, та ще не будьте й з батьком жвавії

Хай ваша мачуха орудує в цій справі,

Бо на Тартюфів ум вона вже має вплив.

Що б не порадила вона, він все б зробив.

Здається, що вона його приворожила.

Дай, боже, щоб се так! Була б то річ до діла.

Для ваших справ вона розмови з ним шука,

Щоб знати про той шлюб, що вас тепер ляка.

Про почуття його дізнатись і сказати,

Яке розладдя в нас із того може стати,

Як не відкинеться від сватання свого.

Тепер він молиться, казав слуга його,

Але сюди прийти він має за хвилину!

Так ви вже йдіть собі, а я його зустріну.

Даміс

Я тут зостануся, як будуть розмовлять.

Доріна

Їм треба буть самим,

Даміс

То можу ж я й мовчать.

Доріна

Жартуєте? Ні, ви палкі занадто в гніві…

Всю справу зіпсують такі, як ви, дражливі..

Ідіть.

Даміс

Я нищечком послухаю розмов.

Доріна

Який-бо ви! Та йдіть, бо він уже прийшов.

Даміс ховається в кабінет, що в глибині сцени;

Тартюф

(побачивши Доріну, голосно говорить до свого лакея, що лишився за лаштунками)

Лоране! Бережіть мою волосяницю

І покаянний бич… Моліться, хай десницю

Господь зведе на вас, а я вже мушу йти

До в’язнів — лепту їм убогу принести.

Доріна

(набік)

У лицемірстві він не знайде, певно, краю.

Тартюф

Чого вам?

Доріна

Хочу я…

Тартюф

(виймає з кишені хусточку)

О боже мій! Благаю,

Візьміть цю хусточку, та вже тоді й кажіть.

Доріна

Що? Як?

Тартюф

Візьміть її та груди обіпніть.

Ви так одягнені, що це вражає душу,

Думки ж нечисті я від себе гнати мушу.

Доріна

Еге, як бачу я, слабенька в вас душа.

Жіноче тіло вас так легко спокуша.

Який це в вас горить огонь несамовитий?

А от мене зовсім не легко спокусити.

Хоч голі б ви були від п’ят до голови,

Мене б нітрішечки не спокусили ви.

Тартюф

В розмовах трохи більш собі шукайте впину,

А як не хочете, то я вас тут покину.

Доріна

Ні, я сама піду і вам тут спокій дам;

Я тільки пару слів сказати маю вам,

Що пані от сюди з своєї прийде хати

У вас короткої розмови попрохати.

Тартюф

Ох, згоджуюсь.

Доріна

(набік)

Чи бач — увесь аж заяснів!

Так от що: здогад мій, як бачу, не змилив.

Тартюф

Чи хутко прийде?

Доріна

От неначе вже й надходить,

Так, це вона; піду ж, щоб вам не перешкодить.

Тартюф

Нехай вас щедрий бог повік благословля,

І душу й тіло вам нехай оздоровля,

І ощастить вас так, як тут бажати може

Найнижчий з-поміж тих, що хвалять ім’я боже.

Ельміра

За цю зичливість я, уклінно вдячна вам.

Чого ж ми стоїмо? Чому б не сісти нам?

Тартюф

(сідає)

Як же ся маєте по вашій лихоманці?

Ельміра

(сідає)

Гаразд; покинула мене тоді ж уранці.

Тартюф

Не ради то моїх нікчемних молитов

Від милосердного рятунок вам прийшов.

Хоч, правда, в молитвах, що я до бога мовив,

Просив я про одно, щоб він вас уздоровив.

Ельміра

Я вашій щирості турботи завдала.