Петро Лущик - Галицька сага. Велика війна

– Це правильно!

– Тому я прийняв рішення пристати на пропозицію кайзера, – вів далі цісар. – Завтра я дам розпорядження фон Гетцендорфу оцінити, чим ми можемо допомогти Вільгельму.

Побачивши вираз обличчя спадкоємця, цісар невдоволено запитав:

– Тобі не подобається генерал фон Гетцендорф?

– Ні, Ваша величносте, я проти того, щоб цю операцію довірили генералові, – дивлячись у вічі цісареві, сміливо відповів Карл.

– Поясни! Не хочу, щоб твої симпатії чи антипатії визначали твоє ставлення до вибору потрібних трону людей.

– Тут не йдеться про антипатію щодо графа, – заперечив Карл. – Ні у кого в армії не залишилося сумнівів у тому, що головним винуватцем того, що ми залишили Галіцію і Буковину, є не хто інший, як генерал Франц Конрад фон Гетцендорф. Коли ж виявилося, що кайзер допоміг нам не у такому масштабі, на що сподівався начальник Генерального штабу, граф назвав це зрадою. Не думаю, що його слова не дійшли до вух Вільгельма. Тепер же рішення довірити графу розробку операції на Демблін навряд чи сподобається кайзеру.

– Кого ти пропонуєш? – поцікавився спантеличений цими словами Франц Йосиф.

– Я пропоную генерала Віктора Данкля. Як вам відомо, він блискуче виявив себе під Красником, де змусив російську армію відступити до Любліна. Впевнений, він упорається і з цим завданням!

– Але ж Данкль – польовий генерал і не сильний у плануванні операцій!

– І все ж таки він змусив росіян відступити! – не поступався Карл. – А Демблін нічим не відрізняється від Красника!

Цісар якось по-новому подивився на свого внучатого племінника і зрозумів, що зовсім не знає його.

Карл завжди залишався осторонь усіх важливих подій імперії, і тривалий час навіть не розглядався як кандидатура на спадкоємця, був лише одним із багатьох. Коли ж після того, як один за одним померли ті, що стояли перед ним (зокрема і його батько Отто), Карл став другим після свого дядька Франца Фердинанда. Сараєвське вбивство останнього піднесло Карла на вершину, і він офіційно став спадкоємцем, все ж таки залишаючись у тіні. Напевне, найбільш помітним його вчинком була участь у похороні Франца Фердинанда. Обер-гофмейстер імператорського двору князь Монтенуово, котрий за життя Фердинанда мав із ним конфлікт, зробив усе можливе, щоб принизити покійного. Натякаючи на те, що шлюб спадкоємця та Софії фон Гогенберґ був морганатичний, труна дружини стояла на нижчому постаменті, аніж чоловіка. До того ж не передбачалася присутність членів імператорської родини на похороні. Франц Йосиф пам’ятає, як у цьому ж таки кабінеті новопризначений спадкоємець престолу особисто звернувся до нього з проханням внести зміни у протокол, що цісар і зробив.

Що ж, відзначив про себе цісар, у хлопця є воля і бажання не коритися так званим авторитетам. З нього будуть люди, якщо… все закінчиться так, як хочемо ми.

– Чому я викликав тебе, – озвався цісар. – Хочу, щоб віднині ти представляв мене на всіх інспекціях та поїздках чи то на фронт, чи деінде. Я ось ніяк не можу добитися від мого начальника штабу пояснень, чому практично зовсім не задіяний у війні морський флот? Тому твоє перше завдання, Карле: поїхати в Пулу і розвідати дійсний стан справ.

(Франц Йосиф мав на увазі одну з двох військових баз імперії. Друга була у Трієсті.)

– Гросс-адмірал Хаус, мені думається, щось недоговорює. З’ясуй що й до чого. А після Пули я хочу, щоб ти відразу переключився на Галіцію. Чи можливо її повернути?

– Так, Ваша величносте! – з готовністю відповів Карл. – Але мені хотілося б отримати під своє командування якийсь полк чи корпус.

– На все свій час! – невизначено відповів Франц Йосиф. – А генерала фон Гетцендорфа я сповіщу сам!

Карл зрозумів, що аудієнція завершилася, тому підвівся з крісла.

– Приходь сюди частіше, – сказав на прощання цісар. – Я дам розпорядження пропускати тебе без затримки.

– Дякую, Ваша величносте! На добраніч! – відкланявся Карл, розуміючи, що розпорядок дня для цісаря – святе!

Спадкоємець престолу, як і вся імперія, знали, що цісар Франц Йосиф І рано лягає і дуже рано прокидається, але тільки найближча прислуга була утаємничена у тому, що улюбленець «любих народів» ось уже декілька років страждає на безсоння. Іноді йому вдається заснути лише близько третьої години, зате рівно о четвертій він обов’язково на ногах. Війна остаточно зламала його денний розпорядок, який навіть почали наслідувати цілі народи, як от чехи.