Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Голмс залишався незворушний; Мінні з Анною жахалися, але це чітко організоване кровопролиття дивним чином схвилювало їх. Ця бійня втілювала все те, що Анна чула про Чикаго, про його нездоланне, навіть дике прагнення багатства і влади.

Потім був великий ярмарок. Вони проїхалися «Алеєю L» понад Шістдесят третьою стрит. Щойно перед тим, як потяг в’їхав на територію виставки, він проминув арену «Дикого Заходу». З висоти вони побачили земляну арену й амфітеатр довкола. Побачили коней, бізонів і справжній поштовий диліжанс. Потяг проїхав над парканом виставкової території, потім спустився на станцію за Будинком транспорту. Братик Гаррі заплатив за три квитки по п’ятдесят центів. На турнікеті Голмс ніяк не міг уникнути плати готівкою.

Звичайно, спочатку вони побували в Будинку транспорту. Побачили експозицію компанії Пуллмена — «Ідеал промисловості». Вона являла собою детальну модель містечка компанії Пуллмена, яке розхвалювалося як рай для робітників. У прибудові, повній потягів і паровозів, вони пройшлися точною копією поїзда, виробленого компанією для «New York and Chicago Limited», — плюшеві крісла й килими, кришталеві келихи, стіни з полірованого дерева. У павільйоні лінії «Inman» над ними височіла частина океанського лайнера в натуральну величину. Вони залишили будівлю крізь величезну Золоту браму, яка позолоченою райдугою вигиналася на підсвіченій червоним стіні.

Отепер Анна вперше осягнула надзвичайний масштаб виставки. Попереду лежав широкий бульвар, ліворуч від якого розкинулася лагуна з Лісовим островом, а праворуч — фасади Будинків шахтарства й електрики. Удалині прогуркотів потяг надземної електричної залізниці, який ходив периметром парку. Ближче безгучні електричні катери бурунили води лагуни. На далекому кінці бульвару, немов частина масиву Скелястих гір, здіймався Будинок виробників і вільних мистецтв. На його тлі пролітали білі чайки.

Будівля була неймовірно велика. Голмс і Мінні повели родичку туди. Усередині вона відчула, що будинок той ще більший і неймовірніший, ніж видавалося зовні.

У блакитному серпанку людського віддиху та пороху стелю на висоті 75 метрів було ледве видно. Десь у повітрі між підлогою і стелею зависли п’ять велетенських електричних люстр, найбільших у світі, кожна з них, майже 23 метри в діаметрі, давала світло 828 тисяч свічок. Під тими люстрами розкинулося внутрішнє містечко «золотих бань і сяючих мінаретів, мечетей, палаців, кіосків і блискучих павільйонів», — як писав «Путівник Всесвітньою “Колумбівською” виставкою» популярного видавництва «Rand McNally». Посередині стояла вежа з годинником заввишки 37 метрів — то була найвища будівля в інтер’єрі. Цей годинник заводився автоматично й показував час у днях, годинах, хвилинах і секундах на циферблаті діаметром понад два метри. Хоч якою високою була та вежа, а стеля над нею змикалася на майже сорок метрів вище.

Мінні стояла, сяючи й пишаючись, коли Анна озирала те внутрішнє місто та його високі небеса зі скла і сталі. Експонатів були тисячі. Навіть частину з них побачити було дивовижно. У французькому павільйоні вони роздивилися гобелени, а серед експонатів Американської бронзової компанії — прижиттєву маску Авраама Лінкольна. Інші компанії США показували свої іграшки, зброю, тростини, валізи, будь-яку продукцію, яку тільки можна собі уявити, і чимало ритуальних виробів, зокрема мармурові й кам’яні пам’ятники, мавзолеї, покривала, труни та всякі інші аксесуари поховального мистецтва.

Мінні з Анною швидко стомилися. Вони з полегшенням вийшли на терасу понад Північним каналом і ввійшли в Почесний двір. Тут знову Анну переповнили почуття. Уже був полудень, сонце стояло просто над головою. Золота постать Статуї Республіки — Великої Мері — горіла, немов смолоскип. У басейні біля її ніг гуляли діамантові зблиски. Удалині біліли тринадцять високих колон — Перистиль, між ними погойдувалися сині хвилі озера. Двір наповнювало таке щедре, яскраве світло, що очам було боляче. Чимало людей навколо надягли сині окуляри.

Вони пішли обідати. Вибір був величезний. В основних будівлях розташовувались буфети. Лише в самому Будинку виробників і вільних мистецтв таких можна було нарахувати десяток, а ще два великі ресторани — німецький і французький. Кафе в Будинку транспорту на терасі над Золотою брамою зажило популярності завдяки гарному краєвиду на лагуну. Протягом дня Голмс купував дамам шоколад, лимонад, рутбір [47] Шипучий напій із коренеплодів, придуманий аптекарем Ч. Хайрсом 1876 р. в одній із точок фірми Хайрса, розташованих на території ярмарку.