Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

У перший тиждень червня 1893 року робітники Ферріса стали знімати останні дерев’яні риштовання, які огортали й підтримували оглядове колесо в процесі збирання. Його верхній край вигинався під небесами на висоті 80,5 метра — це висота останнього нетехнічного поверху Храму масонського братства, збудованого Бьорнемом, — найвищого з міських хмарочосів.

Жодну з тридцяти шести кабінок ще не підвісили — вони стояли на землі, немов вагони потяга, що зійшов із рейок — але саме колесо було готове до першого оберту. Творіння Ферріса, коли воно опинилося саме собою, без жодних додаткових підпор, мало небезпечно крихкий вигляд. «Немеханікові годі навіть уявити, як отака велетенська річ стоїть і не падає, — писав Джуліан Готорн, син письменника Натаніела Готорна, — у колеса немає жодних видимих опор — принаймні таких, які видавалися б відповідними. Спиці подібні до павутиння; вони зроблені на кшталт тих, які ставлять у колесах новітніх велосипедів».

У четвер 8 червня Лютер Райс скомандував кочегарам біля великих парових котлів на Лексинґтон-авеню поза «Мідвеєм», на відстані 214 метрів від споруди, давати пару, щоб вона пішла підземними трубами 25 сантиметрів у діаметрі. Щойно в котлах виник відповідний тиск, Райс подав знак інженерові в ямі під колесом — і пара ринула на поршні двох двигунів на тисячу кінських сил кожен. Зірочки гладенько й тихо закрутилися. Райс дав команду зупинити двигун. Після цього робітники начепили на зірочки ланцюг. Райс надіслав телеграму в кабінет Ферріса, розташований у Піттсбурзі в Гамільтон-білдінґу: «Пара на двигуни подається, вони працюють задовільно. Ланцюг прилаштовано, і ми готові обертати колесо».

Сам Ферріс не міг поїхати до Чикаго, тож послав свого партнера В. Ф. Ґронау простежити за першим запуском колеса. Рано-вранці в п’ятницю 9 червня, коли його потяг проїжджав південною частиною Чикаго, Ґронау побачив, як височіє величезне колесо над усім навколо — достоту як творіння Ейфеля над Парижем. Почувши вигуки сусідів по вагону, які дивувалися з розмірів і крихкого вигляду колеса, інженер відчув водночас і гордість, і тривогу. Ферріс, якого вже замучили затримки і якому надокучив своїми питаннями й хвилюваннями Бьорнем, сказав Ґронау: або крутіть те колесо, або знімайте його взагалі.

Остаточні перевірки й налаштування тривали майже всю п’ятницю, але саме перед заходом сонця Райс повідомив Ґронау: здається, все готове.

«Я від хвилювання не зміг спромогтися на слово, — сказав Ґронау, — тому тільки кивнув: починайте». Він не міг дочекатися, коли ж колесо запрацює, а водночас «радо погодився б відкласти випробування».

Не залишалося нічого іншого, як дати пару й подивитися, що з того буде. Ніхто ніколи ще не будував такого величезного колеса. Те, що воно обертатиметься і при цьому не розвалиться, буде ходити гладенько й надійно — то все були сподівання інженерів, підкріплені лише розрахунками, що базувалися на відомих якостях заліза та сталі. Жодна конструкція ще не піддавалася дії таких сил, які діятимуть на це колесо в русі.

Красуня-дружина Ферріса Марґарет стояла поблизу, розрум’янившись від хвилювання. Ґронау був переконаний, що вона відчуває таку саму внутрішню напругу, що й він.

«Раптово мене вивів із задуми страхітливий скрегіт», — згадує він. Той звук, долинаючи майже з неба, змусив усіх зупинитися й задерти голови — і алжирців у селищі Блума, і єгиптян із персами, і кожного з відвідувачів на двісті метрів навколо.

«Я поглянув угору, — згадує Ґронау, — і побачив: колесо поволі рухається. Але в чому ж річ?! Звідки цей жахливий звук?!»

Ґронау побіг до Райса, який стояв у машинному відділенні та стежив за тиском і рухом поршнів і ланцюгів. Ґронау очікував побачити, як Райс квапливо намагається зупинити двигун, але інженер, схоже, зовсім не хвилювався. Райс пояснив, що просто перевіряв систему гальмування в колесі, котра являла собою смугу сталі, обгорнуту навколо головної осі. Під час випробування колесо пройшло восьму частину оберту. А отой звук, пояснив Райс — то з гальма відшкрібалася іржа.

Інженер у своїй ямі відпустив гальмо й запустив провідний механізм. Зірочки закрутилися, ланцюг пішов.

Отепер чимало з алжирців, єгиптян і персів — може, навіть, серед них були й виконавиці танцю живота — з’юрмилися на посадковій платформі колеса, яка була влаштована сходинками: коли атракціон відкриється, людям можна буде одночасно сідати в перші шість кабінок. Усі мовчали.