Ірвін Ялом - Проблема Спінози

Здесь есть возможность читать онлайн «Ірвін Ялом - Проблема Спінози» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: Историческая проза, foreign_contemporary, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Проблема Спінози: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Проблема Спінози»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Це історія цілковитої невловимості. Коли філософ із ХVII століття та нацистський фанатик із ХХ століття раптом простягли один одному руки. Офіцер служби Розенберґа грабує, опечатує й експропріює фонди крихітного музейчика, вважаючи, що тамтешня бібліотека може допомогти нацистам у розв’язанні таємничої «проблеми Спінози». Проблеми, що могла обернутися катастрофою, здатною зронити зерно сумніву, яке знищить бутафорські «арійські» постулати. Зразковий німець Альфред Розенберґ і не помітив, як, захопившись геніальністю єврейського філософа, опинився на межі внутрішньої кризи. Що переможе, сліпа ненависть чи просвітлена мудрість? Історія вже дала відповідь. Але чи остаточну?

Проблема Спінози — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Проблема Спінози», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Але Жако не схотів і дивитися:

– Можливо, десь у Біблії щось таке й сказано. Але там тисячі разів говориться протилежне. Ми, євреї, особливі, й тобі це відомо. Он Франку щойно втік від інквізиції. Скажи мені, Бенту, коли це євреї проводили аутодафе? Це інші нас убивають. А ми хоч коли-небудь убивали інших?

Спіноза спокійно прогортав сторінки й, цього разу дійшовши до вірша 37 розділу 10 у книзі Ісуса Навина, зачитав:

– «І здобув його, і побив вістрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, усе так, як зробив був Еґлонові». Або візьмімо розділ одинадцятий, вірш одинадцятий, де йдеться про місто Хацор: «І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа, а Хацора спалили огнем». А осьде знову, перша книга Самуїлова, розділ 18, вірші 6–7: «І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та із цимбалами. І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої! » На жаль, у Торі є чимало свідчень, що за часів могутності ізраїльтян ті були не менш жорстокі та безжальні, ніж будь-який інший народ. Як і не вирізнялися з-поміж решти прадавніх племен ані моральністю, ані праведністю, ані розумом, а перевершували їх лише в тому, що мали добре організоване суспільство й ефективніше керівництво, які й дали їм змогу аж так довго протриматися. Але той древній народ Ізраїлю давно пішов у небуття й відтоді зрівнявся з іншими народами світу. Я не знаходжу в Торі жодної вказівки, наче євреї перевершують неєвреїв. Господь однаково милостивий до всіх.

На обличчі Жако проступив такий вираз, наче той власним вухам не вірить:

– То, за твоїми словами, євреї нічим не кращі від гоїв? – тільки й видобув він.

– Точнісінько так. Тільки не за моїми словами, а за словами Святого Письма.

– Як може верзти таке той, кого звати «Барух»? Ти справді заперечуєш, що Бог обрав євреїв, виявляє до них ласку, допомагає їм і покладає на них неабиякі сподівання?

– І знову те саме… Жако, подумай над тим, що говориш. Повторюю тобі ще раз: це люди обирають, виявляють ласку, допомагають, цінують, покладають сподівання. Але Бог? Звідки в Нього візьмуться ці людські атрибути? Згадай, що я казав про помилковість уявлення Господа в нашому образі. Згадай мої слова про трикутники й трикутного Бога.

– Нас було створено за образом Його, – заперечив Жако. – Розгорни книгу Буття, і я знайду тобі, де це сказано…

Але той процитував напам’ять:

– «І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх».

– Достеменно, Баруху, це ті самі слова, – промовив Жако. – От якби ще й твоя побожність була така ж дивовижна, як пам’ять. Якщо сам Господь так сказав, то хто ти такий, щоб ставити під сумнів, що нас створено за образом Його?

– Жако, скористайся з богоданої здатності міркувати. Ці слова не можна сприймати буквально: їх ужито метафорично. Невже ти справді гадаєш, наче нас, смертних, – і то подекуди глухих, горбатих, геморойних, горопашних – створено за образом Божим? Подумай про таких, як моя мати, що померли, не доживши й до тридцяти, про сліпонароджених, чи потворних, чи слабоумних із величезними порожнистими головами, роздутими від водянки, про золотушних, про тих, хто харкає кров’ю, бо відмовляють легені, про здирників або вбивць – невже і їх створено за образом Божим? Гадаєш, наче в Господа така ж ментальність, як і в нас, – ласа до лестощів, а ще властолюбна та мстива, щоразу як ми порушуємо Його приписи? Хіба може досконала істота мати таке калікувате, ґанджувате мислення? Це всього-на-всього так висловилися ті, хто створював Біблію.

– «Ті, хто створював Біблію»? То ти виявляєш зневагу до Мойсея, Ісуса Навина, Пророків і Суддів? Заперечуєш, що Біблія – це Слово Боже? – Голос Жако що не речення то гучнішав, і Франку, який уважно ловив кожну фразу Спінози, взяв того за плече, стараючись утихомирити.

– Я ні до кого не виявляю зневаги, – відказав на це Бенту. – Тож залишаю такий висновок на твоєму сумлінні. Але я справді стверджую, що біблійні слова та ідеї є плодами людського розуму й походять від мужів, які писали ті вірші, уявляючи себе – ні, краще сказати, мріючи бути – схожими на Господа, створеними за образом Божим.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Проблема Спінози»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Проблема Спінози» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Проблема Спінози»

Обсуждение, отзывы о книге «Проблема Спінози» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x