Ірвін Ялом - Проблема Спінози

Франку сказав: «Так, продовжуй, будь ласка», а от Жако не квапився з відповіддю. Він помітно хвилювався, бо, щойно зачувши, як Бенту наголошує на слові «всім», одразу ж уловив, до чого той хилить, і нюхом відчув пастку попереду. Тож спробував зіграти на випередження:

– Ти й досі не відповів на моє запитання – просте та нагальне: «Чи заперечуєш ти богообраність євреїв?»

– Жако, ти ставиш свої запитання неправильно. Я, вочевидь, неясно висловився. Мені ж бо хочеться зробити не що інше, як кинути виклик твоєму ставленню до авторитетів загалом. Річ не в тім, що я це заперечую, а якийсь рабин або інший учений це стверджує. Не здіймаймо очі горі, на великих і шанованих, а натомість звернімо їх на слова священної книги, які сповіщають: істинне щастя й блаженство полягають суто в радості від того, що праведне. Біблія не велить нам пишатися тим, що лише ми, євреї, благословенні або що нам дано більше радості, оскільки інші не відають про істинне щастя.

Жако ніяк не виказав своєї згоди із цими аргументами, тож Бенту спробував змінити тактику:

– Дозволь мені навести тобі приклад із досвіду нашого сьогоднішнього спілкування. Там, у крамниці, я з’ясував, що Франку не знає гебрайської. Правильно?

– Ну, так.

– Тоді скажи мені от що: невже я маю звеселитися від того, що знаю гебрайську краще, ніж він? Невже його необізнаність у давньоєврейській мові робить мене мудрішим, ніж годину тому? Радіти своїй перевазі над іншими – вияв не праведності, а зловтіхи й хлоп’яцтва. Хіба це не правда?

Той стенув плечима на знак скепсису, але Бенту відчував приплив енергії. Пригнічений роками вимушеного мовчання, він насолоджувався з отриманої нагоди озвучити численні лінії аргументації, які весь цей час вибудовував. І тому знову звернувся до Жако:

– Ти, поза сумнівом, не станеш заперечувати, що блаженство полягає в любові. Це найважливіше, головне послання всього Святого Письма – та й християнського Нового Заповіту також. І нам потрібно провести розмежування між тим, що мовиться в Біблії, й тим, що там мовиться за словами професіоналів від релігії. Дбаючи про власні інтереси, рабини та священники нерідко «вчитують» у текст власні тлумачення – тлумачення, через які претендують на одноосібне володіння ключами від істини.

Бенту краєчком ока зауважив, як Жако та Франку обмінялися ошелешеним поглядом, але все ж не вгавав:

– Ось, погляньте на це місце в 1-й книзі Царів 3:12. – І Спіноза розгорнув Біблію там, де заклав її червоною ниткою. – Вслухайтеся в слова Господа, звернені до Соломона: «…ось Я даю тобі серце мудре та розумне, так що такого, як ти, не було перед тобою й не встане такий, як ти, по тобі». А тепер замисліться обидва на хвильку над цим зверненням Господа до наймудрішої людини на світі, адже воно однозначно доводить, що слова Тори не можна сприймати буквально. Їх необхідно тлумачити в контексті епохи…

– Як це – «в контексті»? – перебив його Франку.

– Тобто на тлі тогочасної мови й історичних подій. Нам не збагнути Біблії, виходячи із сучасного слововживання, – ми маємо читати її книги, пам’ятаючи про мовні конвенції часів їх створення та впорядкування, тобто майже двотисячолітньої давнини.

– Що?! – вигукнув Жако. – Мойсей написав Тору – П’ятикнижжя – набагато раніше, ніж дві тисячі років тому!

– Це дуже розлоге питання. За кілька хвилин я повернуся до нього. Але наразі дозвольте мені закінчити із Соломоном. А веду я до того, що звернення Господа до Соломона – це просто етикетний вислів, покликаний передати величезну, неперевершену мудрість і тим зробити Соломонові приємне. Невже ви гадаєте, що Бог розраховував, що Соломон, наймудріший зі смертних, звеселиться, почувши, що інші завжди будуть дурніші за нього? Адже той, у мудрості своїй, не міг не хотіти, щоб усі були наділені такими самими здібностями…

Жако не витримав:

– Не розумію, про що йдеться. Ти вихоплюєш там-сям із тексту кілька слів чи речень, але замовчуєш той очевидний факт, що ми богообрані. Святе Письмо говорить про це знову й знову.

– Ось, поглянь на книгу Йова, – відказав той, нітрохи не знітившись, і, прогортавши сторінки до розділу 2, зачитав: «Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає». З віршів на кшталт цього стає ясно, – повів далі Бенту, – що Господь має на увазі весь рід людський. Адже не забувай, що Йов не єврей, але з усіх людей він найугодніший Богові. Осьде ці рядки – переконайся сам.