Влад Землянин - Амба. Том 1. Втеча

Відступив на крок Бугров, труснув головою і пішов.

Макар почув зеківсько-старечі кроки, повернувся й здивовано провів поглядом капітана. Той віддалявся не звичною, для всіх знайомою гордою, пружною ходою, а брів по-старечому, зсутуливши ще недавно розгорнуті литі плечі…

І Кроксфорд проводжав задумливим поглядом начальника режиму. Минуло майже два роки після Погоні, але зразково-бравий до ловитви служивий тепер ще більше був схожий на іржаво-спущене колесо в новій, добре налагодженій машині. Пробоїна виявилася надто серйозною. Ясна річ, можна накласти латку, заварити тріщини. Та клеєно-латаний пристрій уже ненадійний, і дбайливий господар при першій нагоді намагається замінити його…

Старечо-шаркаючою, зеківською ходою брів Бугров. «Спікся копітан», – розмірковував уголос Кроксфорд. Хоча після повернення начальника режиму з погоні вважав: поступово той багато що забуде. Нове цуценя, як правило, навіть безнадійні випадки зцілює без сліду.

Капітан пройшов через вахту й побрів ґрунтовою дорогою. По ній ще й минулого року в зону прибували великі етапи. Поодинці йшли в коротке чи довше вільне життя винні. І ще рідше невідомо на який термін – безвинні…

Макар зітхнув, пильно оглянув оточений парканом і колючим дротом простір, де доведеться пробути довгі-довгі, немов безмежна тайбола, роки. Як складеться доля? Не думав, що улюблена тайга може завдати стільки туги та болю. Інколи якесь дерево чи кущ нагадає про кордон або про те джерело біля згарища, де приснився сон, який тепер не дає спокою. Зек мріяв сховатися від людей, не чути запахів тайги та багаття, що ятрять душу. Нещодавній вдалий втікач змушував себе менше звертати увагу на весняні струмки, молоду й літню зелень, на темні клейкі бруньки, чимось схожі на бабусине намисто…

Однак перелітного птаха у вільному високому небі в’язень очікував особливо нетерпляче. Палко. Голосисті крилаті ключі відраховували весни, викреслені з життя, довгі секунди, ще довші дні, а місяці та роки – безмежніші за Космос. Безвинні роки, місяці, дні, години з хвилинами та секундами кануть навіть не в Лету. У ніщо…

1965–1971 рр.

с. Розсошенці, Полтава

Тридцять із гаком – на 1997 рік (ред.).

Борода – Карл Маркс (ред.).

Гирі та ланцюги – обряди та звичаї (ред.).

Лохина – кущова рослина родини брусницевих із темно-синіми їстівними ягодами (ред.).

Вахта – прохідна табору (ред.).

П’ятого березня 1953 року помер Йосип Сталін (ред.).

Амба (жаргон) – вбити (ред.).

Лепень (жаргон) – піджак (ред.).

Шізо – штрафний ізолятор (ред.).

План (жаргон) – вид наркотика (ред.).

Згоношити (жаргон) – дістати (ред.).

Перо (жаргон) – фінка, ніж (ред).

Рогачі (жаргон) – зеки, які старанно працюють (ред.).

Паути – ґедзі в тайзі (ред.).

Ічиги – хутряне взуття (ред.).

Туєси – ємності з берестини (ред.).

Дерев’яний настил для спання в селянській хаті, розміщений між піччю і протилежною до печі стіною (ред.).

Бата (удегейське) – малюк (ред.).

Лаврентій Берія (ред.).

1981 року у видавництві «Фізкультура і спорт» стотисячним накладом вийшла книга Ф. Кофмана «Вибрані етюди С. Камінера і М. Лібуркіна». Екс-чемпіон світу із шахів М. Ботвинник зберіг зошит з етюдами, яку 1937 року Камінер, передчуваючи лихе, передав йому, як другу. У книзі наведені дати народження і смерті композитора (1908–1938 рр.). Колишній замполіт переконається і порадіє, що Камінер – не ворог і не шпигун, а більшість читачів навіть не здогадаються, що у тридцять восьмому році розігралася трагедія. Лише через багато років, уже в наш бурхливо-тривожний, перебудовчий час, любитель шахів довідається ще частку правди про С. Камінера та інших, кого в рік смерті Й. В. Сталіна більшість щиро вважали й називали ворогами народу. Немічний старий пенсіонер, колишній замполіт, буде жити, але слова правди вже не потраплять йому на очі (ред.).

Облога – спосіб полювання з червоними прапорцями (ред.).