Алай - Коли курява спаде

Кату дозволялося забирати всі речі з тіла страченого й одяг у тому числі.

Приставна драбина у вигляді колоди із зарубками, що легко втягувалася наверх при загрозі.

Деревина ялини китайської ( лат . Picea brachytyla), що росте на території ТАР і Сичуані, важко псується, тож у Китаї з неї виготовляють труни.

Перші християнські місіонери з проповіддю Доброї вісті, тобто Євангелія, з’являються (спочатку католики, потім протестанти) на тибетсько-китайському пограниччі в Сичуані наприкінці XIX ст. Місіонерська діяльність продовжувалася з перервами до утворення у 1949 р. КНР.

Йдеться про дерево (Pippala, або Ficus religiosa), під яким ченець Гаутама став Буддою, або Просвітленим, тому і зветься Дерево Будди.

Прийдешній будда Майтрея перебуває на Небі Радості, або Галден ( тиб .) чи Тушіта ( скр .) в очікуванні часу сходження в світ людей задля їхнього порятунку.

Йоджана — давньоіндійська міра довжини, дорівнює приблизно 16 км.

Заснована в тибетському буддизмі на початку XV ст. школа — благого закону, або гелук ( тиб .) наслідувала філософському вченню мадх'ямака (від Нагарджуни до Чандракірті) з особливим ставленням до вчителя — лами (визначений як четверта коштовність у додаток до Будди, Дхарми — вчення, Сангхі — громади), а її послідовники дотримувалися обітниці безшлюбності, не вживали алкоголю; зовні від інших шкіл вирізнялись жовтими капелюхами. Визначення «нова» — натяк на події, що відбувалися у Лхасі у 20–30 рр. XX ст.

Столиця Тибету (нині адміністративний центр Тибетського автономного району, Китай) — Лхаса, або Земля Богів, заснована в VII ст.

У монастирях школи гелук вчений ступінь буддійських монахів — ґеше (термін навчання від 12 до 20 рр.) отримувався під час успішних екзаменаційних диспутів.

Цонкапа Лопсан Дакпа (1357–1419), тибетський релігійний діяч і реформатор, проповідник — засновник школи гелук, створення якої вплинуло на подальшу історію Тибету.

За етичними нормами раннього буддизму визначається п'ять обітниць утримування від поганих вчинків: не вбивати, не красти, не блудити, не брехати, не пиячити, що обтяжують карму — діяння і призводять до наступного недоброго переродження. У буддизмі махаяни такими нормами постають обітниця утримання від причинення зла, накопичення добрих справ і діяльність на благо усіх живих істот.

Перша буддійська школа в Тибеті, заснована у VIII ст., так звана «стара», або н’їнгма; її послідовники вважали себе прихильниками вчення, яке з’явилося у Тибеті з приходом проповідника Падмасамбхави; зовні від інших шкіл вирізнялись червоними капелюхами.

Йдеться про релігію Тибету — бон, чи «заклинання», що передувала буддизму і домінувала до часткового витиснення останнім у VIII ст.; її складовою, на думку дослідників, є поєднання шаманізму, анімістичних віруваннь з елементами вірувань, поширених на теренах древнього Ірану. Засновником бону вважається напівміфологічний вчитель Шенраб Міво.

Мається на увазі зустріч Будди Шак'ямуні з головами шести небуддійських шкіл, яких він переміг під час змагання у надприродних здібностях. Ця його перемога є сюжетом 13-го розділу Сутри про мудрість і глупоту — одного з перших тибетських літературних творів (VIII ст.).

Йдеться про рух рімей ( тиб . дослівно «те, що не має поділу») — «неупереджене», що виник у Східному Тибеті у 2-й пол. XIX ст. в середовищі шкіл каг'ю, н'їнгма і сак'я і мав на меті зняття меж між діючими школами, зберігаючи приналежність власній школі.

За буддійською традицією золото, що роздрібнено в порошок і змішане з медом чи клеєм, є підношення тому зображенню буддійського персонажа, що має золотитися, а відтак сприяти накопиченню доброго кореня того, хто робить таке підношення.

Йдеться про Північно-Китайську рівнину, одну з найбільших рівнин на сході Азії, де знаходиться Пекін — столиця Китаю.

Наводиться у вільному переказі бонський міф про світоутворення.

Галузь знання геомантії, досл. з кит. «вітер і вода», або феншуй, за допомогою якого, як вважається, можна визначити місце для будівництва дому чи поховання.