Максим Бутченко - Петлюра. Боротьба

Літературно-художнє видання

БУТЧЕНКО Максим

Петлюра. Боротьба

Роман

Керівник проекту В. А. Тютюнник

Відповідальний за випуск О. В. Приходченко

Редактор І. М. Андрусяк

Художній редактор А. О. Попова

Технічний редактор В. Г. Євлахов

Коректор О. В. Ушкалова

Підписано до друку 10.05.2018. Формат 84х108/32. Друк офсетний.

Гарнітура «Literaturnaya». Ум. друк. арк. 11,76. Наклад 4500 пр. Зам. № .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а

E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом

у друкарні «Фактор-Друк»

61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51. Тел.: + 3 8 057 717 53 57

1918 рік. Павло Вітко, офіцер армії УНР, мав тільки дві любові у своєму житті: до України й до дружини Ганни. Та тепер дружина далеко, а мрія про незалежність України ще далі. Неймовірними зусиллями Павлові та його бойовому товаришеві вдається вирватися з оточення більшовиків. А тим часом «червоні» встановлюють свої порядки в Києві. Усіх незгодних кидають за ґрати. Ганні також загрожує небезпека. Але давній ворог Павла, командир загону Муравйова Віктор Примаков рятує її від безчестя. Він закоханий у Ганну до нестями… На полі бою невблаганна доля зіштовхне запеклих ворогів — Павла і Віктора. Хто вийде живим зі смертельного герцю? Чи доля дасть Ганні шанс знову побачити Павла?

Це було насправді. Федот Шевченко не з покладистих і зручних для нової влади людей, на відміну від Петра, старшого брата, який підлизується до радянських колективістів. Підлість Петра ще й у тому, що він давно хоче відвоювати собі Сашу — дружину Федота. Разом з односельцями молодший брат агресивно й уперто не приймає колективізацію, але повстання селян жорстоко придушують узимку 1930 року. Сім’ю силою розкуркулюють, підступно випитавши в дитини, де батьки ховають харчі, і вивозять у Карелію разом із Петром-підлабузником. Остання смертельна сутичка братів неминуча.

Тогочасне написання. (Прим. ред.)

Володимир Винниченко (1880—1951) — український політичний і державний діяч, прозаїк, драматург і художник. Автор багатьох декларацій і законодавчих актів У.Н.Р. Саме він 10 червня 1917 р. на 2-му Всеукраїнському військовому з’їзді оголосив I Універсал Центральної Ради. (Тут і далі прим. авт., якщо не зазначено інше.)

Андрій Григорович В’язлов (1862—1919) — за часів Гетьманату начальник в’язничного управління, член Сенату Української держави, міністр юстиції (жовтень — листопад 1918). Особисто клопотався перед гетьманом про звільнення Петлюри.

Сергій Гербель (1856—1936) — проросійський поміщик, державний діяч Російської імперії, член Державної Думи, голова Ради міністрів Української Держави в листопаді — грудні 1918 р.

Олександр Вікторович Осецький (1873—1936) — український військовий діяч, генерал армії У.Н.Р. З 12 лютого 1918 р. — начальник Українського Генерального штабу. З 15 листопада 1918 р. — Наказний отаман У.Н.Р. та за сумісництвом начальник Генерального штабу військ Директорії.

Микола Шаповал (1882—1932) — український політичний і громадський діяч, член Центральної Ради, публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник.

Євген Коновалець ( 1892—1938) — визначний діяч українського націоналістичного руху, учасник Першої світової війни. Фенрих (прапорщик) збройних сил Австро-Угорщини, згодом полковник армії У.Н.Р., організатор і керівник Української військової організації, очільник Проводу українських націоналістів (з 1927 р.).

Олександр Васильович Петлюра (1888—1951) — брат Симона Петлюри, полковник Армії У.Н.Р. Був наймолодшим із дванадцяти дітей Василя та Ольги Петлюр.

Сталева каска.

Українська Держава.

Михайло Сергійович Грушевський (1866—1934) — визначний український історик, громадський та політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917—1918).

Федір Черник (1894—1918) — сотник Січових стрільців. Учасник багатьох боїв Першої світової війни. Відзначився у боях на горі Лисоні. Активний учасник придушення більшовицького заколоту в січні 1918 р. в Києві. Йому належить вислів «Шлях на Львів лежить через Київ».