Татьяна Тиховская - Чому дзвенять цикади

І тут якийсь курсант пропонує їй руку і серце. Сміх та й годі!

Віктор товаришував із Олексієм, тож весь вечір він хоч-не-хоч товкся поряд. Танцював він погано, тож здебільш з кутка спостерігав за дівчатами або виходив на двір курити.

Ляля добре бачила, що Віктор її вподобав. Жінки це відчувають безпомилково. Ляля була в біса приваблива для чоловічого ока: натуральна білявка з карими очима та ще й з величезним бюстом, що був предметом захоплення для чоловіків і об’єктом заздрості для подруг. Хлопці часто-густо залицялися до неї, тож захоплені погляди, що нишком кидав на неї Віктор, аж ніяк її не зворушували. Вона з байдужою цікавістю чекала, як саме цей мовчун освідчиться. І коли той після вечора рішуче посунувся проводжати її додому, навіть дещо зневажливо подумала: стандарт. Зараз почне розпатякувати, яка вона красуня, присягати на вічне кохання і просити телефон.

Але Віктор майже мовчки довів її до дому. І тільки коли вже вона відкрила двері, він чітко сказав: «Через місяць я повернуся з рейсу. Якщо ти чекатимеш мене на пірсі, то згодна одружитися зі мною. Як ні — то не судилося». І пішов, навіть не озирнувся. Ото ведмідь! Ну і хай іде! Через місяць її тут і поряд не буде! Вона буде навчатися в Москві! Про те, що можна й не поступити, Ляля собі і в голову не покладала.

І от валізи складено, квиток до Москви куплено, мамині поради вислухано. Ляля трошки побоювалася їхати одна, як зовсім чесно. Пропонувала й Світлані поїхати. Але та вже бачила себе дружиною офіцера і про інше й чути не хотіла. «То хай! Заздритиме, як отримає листівку з мого закордонного турне!» — трохи образилася Ляля. Театрально попрощалася зі всіма подругами і поїхала сама.

Москва в порівнянні з Миколаєвом Лялі здалася людським мурашником. Аж дев’ять залізничних вокзалів вихлюпували у місто тисячі й тисячі прибулих з усіх п’ятнадцяти республік великого могутнього. Отетерілі гості столиці з подивом і острахом занурювалися в розкриту пащу метро — неповторне підземне диво, що було створено безбожним комуністичним ідолом за планом середньовічного алхіміка [14] Існує гіпотеза, що за розпорядженням Сталіна при проектуванні московського метро використовувалася астрологічна карта Якова Брюса — полководця Петра I, якого в народі вважали алхіміком і звали Московським Нострадамусом. .

Молода душа гнучка й податлива. Через кілька діб Ляля добре освоїлася серед строкатої за складом спільноти абітурієнтів, подумки виокремлювала собі дівчат, з якими буде товаришувати після вступу; накинула оком і на хлопців… Але ні, вона варта більшого! Це ж Москва! Можна познайомитися або з лауреатом чого-небудь, або з режисером будь-якої кіностудії, або… Вона не буде поспішати.

І тут гримнув грім. Ляля не пройшла навіть першого туру іспитів, мета якого — залишити претендентів з відповідними фізичними даними.

На невеличкій сцені учбового театру абітурієнти складали творчий іспит з класичного танцю. Ляля встигла зробити тільки кілька балетних па, як одна жінка з членів комісію гучно поляскала в долоні: все, зупинись!

— Скажіть-но, молодичко, який у Вас розмір бюстгальтеру?

— Третій, — ледь чутно зніяковіло відповіла Ляля.

Так-так. Третій-то третій, але він ледь тримався на маківках грудей, а решту розкішного жіночого тіла було безжально розплющено під трико.

Ляля, як бачила себе в дзеркало, відмовлялась зізнатися навіть собі, що з пластичного рухливого підлітка вона перетворилася на вродливу пишну жінку. І цим невиправно зачинила собі шлях до великого балету, що прискіпливо добирає собі вироблених на один кшталт дівчат: струнких, довгоногих і пласких. Жінка байдуже сказала: «Наступна». А Ляля все ніяк не могла усвідомити, що це все. Кінець.

Наче уві сні, вона спустилася сходинками на вулицю. Зупинилася.

Крізь уламки надій вигулькувала болюча проблема: що ж тепер казати подругам?! І тут шок від поразки вийшов назовні рясними сльозами.

— Скажи-но, хто насмілився образити таку красуню? Я викличу його на дуель!

Лялі від несподіванки сльози враз висохли. Вона підвела здивований погляд на джерело таких незвичних для її вух лестощів і побачила… його!

Такого вродливого хлопця вона ще в житті не бачила! Яскраво-жовта «водолазка» підкреслювала геть не худорляву статуру. Штани були як не імпортні, то щонайменше з Прибалтики. Каштанове хвилясте волосся не обскубане звичним бобриком, а більш довге, як у затаврованих на віки вічні в Радянському Союзі бітлів [15] Британська рок-група з Ліверпуля; заснована в 1960 році; складалася з чотирьох музикантів. . Пухкі губи привертали увагу, щоб вони там не казали. І величезні блакитні очі, що саме зараз дивилися на Лялю.