Софі Перино - Дочка Медічі

Ми обоє знаємо, про що йдеться: він гадав, що вночі Гіз буде зі мною.

— Я не мав жодного бажання грати з ним. Я збирався піти, але ваш брат сказав: «Нужбо, кузене, ви відібрали найцінніший скарб Гіза, принаймні дайте йому можливість обчистити ваш гаманець». Я повернувся на своє місце, не бажаючи сперечатися. Анжу взяв кості. Поки він трусив їх, я побачив, точніше, мені здалося, що побачив, як між його пальцями цебеніла кров,— я подаюсь уперед і торкаюсь коліна мого кузена.— Спершу я подумав, що він так міцно стискав кості, що нігті впилися у шкіру. Проте, коли він кинув їх, його рука була неушкодженою, а кров зникла,— я з розумінням киваю.— Це повторилося і з Гізом. Я не забобонна людина, але, коли партія закінчилася і я забрав мій виграш, я припинив гру і пішов разом із моїми підданими. Ніякі кпини Анжу не змусили б мене знову сісти за стіл,— він знизує плечима, після чого його звична маска знову повертається.— Звісно, у своїх апартаментах я посміявся над собою. Коли власна уява навіює тобі видіння, це смішно.

— Не смішно — розумно. Моя мати колись сказала мені, що лише дурні не звертають уваги на видіння.

— Не впевнений, що я вірю в такі знамення.

Я розумію, чому він не бажає змінювати своє скептичне ставлення. Кров не може віщувати нічого доброго. Однак на його обличчі читається така вперта відмова прислухатися до попереджень, що я розумію: її не похитнути. Я не можу наполягати. Наскільки я пам’ятаю, нотації ніколи не справляли на мого кузена бажаного ефекту. Наразі я намагаюсь зблизитися з ним, а не відштовхувати його. Так склалося, що він єдине, що в мене залишилося.

— Вірте чи ні, але раджу вам бути обережним. Якщо ви не визнаєте інших причин, вважайте причиною те, що ви самі помітили: дружба між вашими підданими й моїми братами сходить нанівець. Урочистості на честь нашого весілля закінчуються сьогодні. По двох днях його величність вирушить до Фонтенбло. Куди поїдете ви?

— Я? — він здивовано дивиться на мене.— Ми супроводжуватимемо короля, доки мені не доручать їхати до Фландрії.

Я полегшено зітхаю, адже мене переслідує відчуття, що тут небезпечно. Якщо двір переїде до Фонтенбло, може, воно зникне.

Увечері я складаю список тих, кого хочу бачити у своїй свиті. Прийшов час готувати мою матір до сну, але я не рушу з місця, упевнена, що не потрібна їй. Я помиляюсь. Коли Генрієтта з Шарлоттою виконали свої обов’язки, вони прийшли до моїх апартаментів і поскаржились на мою недбалість.

Я усміхаюсь їм.

— Я воліла б бачити вас фрейлінами в моїй свиті й ніколи з вами не розлучатися.

— Що за дурниці! — Генрієтта наливає собі води, змішуючи її з вином.— Ми не розлучимось. Ваш чоловік говорив щось про подорож до Наварри?

— Зі мною не говорив,— я дивлюсь на Шарлотту.

— Постійно говорить,— усміхається вона.— Він сумує за Наваррою, особливо за горами.

— Краєвиди — це добре, але споглядання гір не можна порівняти із спостереженнями за інтригами придворних,— Генрієтта зазирає через моє плече до списку.— Якщо принцеса де Конде погодиться стати вашою першою фрейліною, вам доведеться заплатити за це високу ціну. Хочете, аби Анжу постійно тинявся біля вас?

— Я знаю, він цікавиться нею, проте підозрюю, що він лише прагне дошкулити Конде.

— Ваше припущення хибне. Ваш брат до нестями закоханий.

— Кохання несумісне з його вдачею.

— Хтозна,— герцогиня зіщулює очі.— В амурних справах трапляються несподіванки. Правда, Шарлотто?

Моя друга подруга червоніє по самі вуха.

— Шарлотта?

— Ваш чоловік її причарував. Хай заперечує, якщо хоче. Я бачу певні ознаки.

— Я вважаю його приємним. Що тут поганого?

— Нічого поганого, просто це дивно. Мені доведеться припинити жартувати про короля Наваррського,— Генрієтта демонстративно зітхає, наче на неї чекає важке випробування.

— Ви мали б зробити це для мене,— я відкладаю перо і підводжусь налити собі вина.

— Я не ваша мати, Марго. Мої жарти розраховані лише на присутніх. Але тепер Шарлотта не отримуватиме від них задоволення. Мабуть, і ви теж.

— Тобто? — я вмощуюсь на стільці й ставлю келих на стіл. Я здогадуюсь, що вона скаже. Дивно, що Генрієтта не порушила цю тему раніше.

— Сьогодні ви з Гізом майже не дивилися одне на одного, а ті кілька поглядів, якими ви обмінялися, були сумними або напруженими. Ви не танцювали з герцогом, проте тричі обирали партнером свого чоловіка, поки герцог розгнівано спостерігав за вами. Невже король Наваррський став між вами?