Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Всю діяльність «Молодої України» ведено по виразно всеукраїнській, соборницькій лінії, і тому вона мала великий вплив на російську Україну, де існували численні студентські громади та революційні організації, що стояли в живім зв'язку з «Молодою Україною». Брошуру М.Міхновського «Самостійна Україна» виправили до друку та таємно, зі значними перешкодами, видрукували у Львові члени головного комітету «Молодої України». Десятки тисяч накладу різних брошур соціяльно-революційного змісту друкувались у Львові та перепачковувались на Україну заходами членів організації МУ. Ці зв'язки зі східньою Україною утримували В.Старосольський, Л.Ганкевич, Л.Цегельський, С.Горyк і В.Темницький. До організації «Молодої України» приїздили представники РУП, яких вітали з щирим одушевленням. Також із «Молодої України» їздили таємно до Києва В.Старосольський, В.Загайкевич, Л.Ганкевич і В.Темницький. Ці взаємини в активній революційній роботі скріплювали соборницьку солідарність спільної боротьби.

Так отже цей масовий рух української молоді в перших роках ХХ-ого століття, що оформився в організації «Молода Україна» та мав тисячі ідейних членів і сильні організації в усіх осередках високих шкіл Австрії та середніх Галичини й Буковини, як рівнож і численних симпатиків між студентською молоддю російської України, – відіграв особливу ролю та поклав сильні основи під новітні методи боротьби українського народу за волю, та соборну державність. Рух цей був самобутній та творив переломове явище українського життя, діяв незалежно від існуючих тоді політичних партій, хоч і в порозумінні з ними.

Своїми новими самостійницькими, поступовими, демократичними та революційними ідеями він надав ясний напрям усій громадській праці молодої української генерації та намітив шлях, яким прямувала вся українська молодь до 1914 року, то є до моменту, коли великі історичні події дозволили їй зі зброєю в руці боротися за здійснення ідей «Молодої України».

Покликана до життя її першими ідеологами та провідниками, організація молоді, продовжувала дальше свою відповідальну роботу після 1902 р., вправді під зміненими назвами, як Організація Української Молоді, Комітет Української Молоді (КУМ), Український Студентський Союз, Драгоманівські Громади та інші, – але дух організації, її основні ідеї та внутрішній зміст праці були ті самі. Ціле десятиріччя перед світовою війною – це безперервна, завзята боротьба університетської молоді Галичини за український університет. Бурхливі демонстрації, криваві бійки на університеті з поляками, карні судові процеси, арешти, загальна голодівка студентів у тюрмі, криваві демонстрації на університеті, в яких згинув В 1910 р. від ворожої кулі студент Адам Коцко, багато ранених, [10] [10] М. іншими був тоді тяжко поранений в ногу польською кулею студент Роман Леонтович, пізніше, відомий УСС першої (Дідушкової) сотні. масовий судовий процес 101-го студента, – це все будо ясним доказом бойового наставлення загалу українського студентства. А рівночасно йшли освідомлювання і організація широких народних мас. Заснування тисяч політичних, освітніх, руханкових і кооперативних організацій по селах і містах, – це була в головній частині робота української студентської молоді. Масові політичні віча, демонстрації, величаві січові й сокільські свята, боротьба за демократичну реформу виборчу, виборча акція до сойму й парляменту – розворyiили до свідомого національного життя сотки тисяч народу. На очах росла і кріпшала народна сила. Зрадницькі впливи москвофільства падали. Були також численні жертви від стрілів жандармерії. Із рук 21-річного українського студента М.Січинського, згинув у Львові в 1908 році репрезентант насильницького польського панування над українським народом, намісник гр. А. Потоцький.

Того ж місяця і того ж 1900 року, коли українське стyдентство проголосило публічно у Львові домагання створення самостійної української держави, – із глибин карпатських гір, з-над Прута і Черемоша пролунала по всій Україні нова бадьора січова пісня: «Гей там на горі Січ іде!» Вліті 1900 року заснували в селі Завалі коло Снятина перше руханкове товариство «Січ». Це був початок славного січового руху, величавого походу і енергійної праці десяток тисяч новітніх січовиків, які нав'язали перервану нитку традиції славної Козаччини та відродили гордого і сміливого духа Запорізької Січі. Заснування і розвиток січової організації – це велика заслуга її творця і провідника д-ра Кирила Трильовського, який в 1913 році створив при Українськім Січовім Союзі Стрілецьку Секцію, як керуючий центр передвоєнного стрілецького руху, а з вибухом війни став головою Української Боєвої Управи.