Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

У Львові засновується 25 січня 1914 р. друге стрілецьке товариство, якого головою став Роман Дашкевич, пізніший командант артилерії та полковник Київських СС. Це товаристно звалося «Січові Стрільці ІІ» і було найкраще зорганізоване і вишколене в цілому краю. Воно влаштовувало перші військові вправи в околицях Львова та зорганізувало ряд військових курсів. Мало воно понад 300 членів, між ними окрему жіночу чоту, якою проводила Олена Степанівна. Із власних фондів закуплено кріси для членів товариства. В ньому вишколилась низка пізніших старшин і підстарших УСС, як Микола Никорак, Тадей Ковалик, Іван Тучапський, Гандзя Дмитерко, Павлина Михайлишин і інші.

Найкращим стрілецьким товариством на провінції – були Січові Стрільці в Бориславі, що гуртували українське робітництво та були осередком стрілецького руху довкола Борислава.

Тут також придбали власним коштом кріси та проваджено інтенсивну військову муштру. Головою був інж. Филип Левицький. Із стрілецьких старшин Бориславщини вийшло багато відомих пізніше старшин УСС і СС, між іншими: Гриць Коссак, командант УСС, Клим Гутковський, Лев Лепкий, Михайло Турок, Трифон Янів. [31] [30] Англійський журналіст Kaseur, що вліті 1914 р. відвідав Галичину, обсервуючи там українське життя, у лондонськім журналі «Тhe Varsity – Тhe Isis» з грудня 1914 р., у статті п. з. «Галичина в р.1914» з ентузіязмом описує Шевченкове свято у Львові в червні того ж року. В уступі VІІ змальовує автор Дрогобиччину та так, м. інш., пише про Борислав: «Перед домівкою української читальні, прибраної в синьо-жовті прапори, привітали гостей між іншими також українські стрільці, що виглядали дуже моторно і по-англійськи, у своїх кгакі уніформах».

До війни було в Галичині 96 товариств «Січові Стрільці».

При Соколі-Батьку у Львові зорганізовано восени 1913 р. Стрілецький Курінь під командою Семена Горука, а пізніше Д-ра Степана Шухевича, обох пізніших курінних командантів УСС. В органі Сокола – «Вісті з Запорожжя» поміщено правильник для цього куреня та багато статтей і інструкцій для військового вишколу. Із сокільських стрільців у Львові і в інших містах – вийшли такі пізніші старшини УСС: Федь Черник, Іван Іванець, Олекса Перфецький, Антін Зелений, Володимир Сроковський, Іван Коссак, Ілько Цьокан, Остап Вахнянин і інші.

Паралельно із стрілецьким рухом організувалась середньошкільна молодь у пластових товариствах. Побіч нормального пластового уладу існував у Львові і на провінції цілий ряд т. зв. самостійних Пластів, які не провадили своєї праці за програмою типового пластового уладу. Були це чисто стрілецькі організації та працювали за пляном військового вишколу. Їх члени носили стрілецькі однострої (на зразок львівських СС ІІ) та мали фахових військових інструкторів із складу стрілецьких організацій.

Деякі з тих пластових організацій вели зразковий військовий вишкіл та виховали багато видатних старшин і підстаршин для УСС в 1914 р. Для прикладу згадаю тільки стрілецький Пласт у Самборі, що мав до війни коло 120 пластунів. Своїм органом цей Пласт вважав місячник «Відгуки» у Львові. До нього належали учні двох місцевих гімназій та учительської семінарії. Військове навчання провадив в ньому старший десятник 77 полку піхоти, Володимир Коберський, що був містоголовою товариства «Січові Стрільці» в Самборі. [32] [31] Крім Пласту існувало в Самборі й добре розвивалось статутове товариство «Січові Стрільці», якого головою був д-р Володимир Гуркевич, а членами його Управи були пізніші старшини УСС Степан Ріпецький і Петро Савдик. «Січові Стрільці» в Самборі старалися про одержання крісів до вправ від військової влади. Внаслідок негативної опінії повітового старости, поляка, відмовлено цьому проханню таким письмом: «Ц. к. Староство в Самборі, ч. 33296/9. Самбір, дня 8 липня 1914. До Честного Товариства «Січові Стрільці» в Самборі. Ц. к. Коменда оборони краєвої в Перемишли письмом з 23/6 1914. М. А. Ч. 3352 наказала повідомити Честне Товариство на їх через адвоката краєвого пана Володимира Гуркевича, що внесену просьбу з 21/12 1913 о уділенє бороні до целів муштри, просьби сеї не може тепер увзгляднити. Ц. к. Старoста – підпис нечиткий». Оригінал цього письма находиться в нашім архіві. Це знаменитий документ ворожого відношення австро-польської адміністрації до українського стрілецького руху. Після семи місяців полагоджування просьби, самбірське товариство «СС» не змогло добитись одержати три кріси! В тім часі польський «Звйонзек Стжелєцкі» в Самборі диспонував більш, чим 100 крісами, які одержав через того ж повітового старосту. Із цього самбірського Пласту вийшли м. ін. такі відомі старшини і підстаршини УСС: Лев Коберський, Степан Пеленський, Дмитро Кравс, Остап Коберський, Осип Даньківський, Михайло Савчин, Степан Терлецький, Іван Гада, Іван Ступницький, Микола Павлів, Володимир Білинський, Матвій Яворський, Андрій Партика, Степан Олійник, Іван Кульчицький, Іван Беч, Володимир Сивохоп і багато інших. Майже усі вони – або полягли, або були ранені в боях.