Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Коли шукати за причинами і тими ідейно-духовими елементами, що створили моральну силу Українського Січового Стрілецтва, яка дозволила йому втриматися при життю та пройти переможно крізь воєнні бурі та грозу революції і сповнити з повним успіхом своє історичне завдання, – то треба ствердити, що була це в першій мірі велика ідея національної єдности і солідарности у цій важливій історичній добі, та глибоке відчуття між УСС потреби одної думки та одної дії, диктованої одним національним ідеалом.

Була це ідея виплекана уже далеко до війни молодою українською генерацією, яка створивши різні ідеологічні групи та організуючи політичні партії, згідно з потребами культурної нації, зуміла одночасно ініціювати та переводити в життя спільними, об'єднаними силами всіх українців велику оборонну боротьбу за наше національне існування. Слова Франкового гимну «Хай пропаде незгоди проклята мара, під України єднаймось прапор!», або другої його пісні «Єднаймося, братаймося в товариство чесне, хай братерством, спільними трудами Вкраїна воскресне!» – не були пустою, святочною фразою, а твердим громадсько-політичним принципом тодішньої молоді.

Ідея національної солідарности і політично-партійної та ідеологічної толерантности – була проведена в життя УССтрілецтва не на основі механічного договорення згори, а як самозрозумілий, недискутований, стихійний вияв ідеології усього Стрілецтва, як наслідок довголітнього довоєнного виховання української молоді в дусі здорового патріотизму та демократичних традицій. Вступаючи в ряди Стрілецької спільноти, ніхто не мусів виступати із своєї ідеологічної, чи партійної організації, ніхто не брав на час війни відпустки від своєї групи, ані не мусів відрікатися свойого переконання і світогляду. Ідеологічна диференціяція не суперечила Стрілецькій ідеї, а навпаки, збагачувала та поширювала і поглиблювала її, узброїла її критичною думкою, даючи УССтрілецтву можливість орієнтуватися самостійно в складних політичних проблемах та правильно їх розв'язувати. Вона охоронила його перед однобокістю, шкідливими наслідками некритичної ментальности та грубими помилками в хаосі війни і революції.

Цей дух правдивого побратимства, товариської культури та демократичної толерантности серед УССтрілецтва, що був основою його моральної сили, дає нам відповідь на питання, чому Стрілецька спільнота, не удаючися до авторитету сильного, всезнайка вождя, та без застосування вождівського принципу, так достойно і успішно виконала свою історичну місію. Таким типовим прикладом вождя був Ю.Пілсудскі, який зосереджував в своїй тільки особі всю ідею, всю відповідальність і боротьбу польського легіону, що боровся проти Росії в першій світовій війні.

УССтрілецтво не мало, ані не мусіло мати у своєму проводі надто авторитетної особи з необмеженою компетенцією, яка думала б за нього, та діяла і рішила самовільно, на свою тільки відповідальність. Команданти формацій УССтрілецтва, що керували ними в різні часи, з кращим або гіршим успіхом, та визначалися більшими або меншими організаційними і фаховими здібностями, були тільки військовими командантами, в стислому розумінні того слова, без особливих вождівських прикмет.

В формації київських Січових Стрільців проблема провідництва і командування була правильно і просто розв'язана створенням окремого органу, «Стрілецької Ради».

Впродовж існування формації УСС, коли не раз приходилося самому Стрілецтву обговорювати всякі ідейно-політичні проблеми, та рішати про ідеологічне спрямування в моментах політичної кризи або про різні внутрішньо-організаційні справи, тоді приходили до слова визначніші представники УССтрілецтва і узгіднювали свої погляди та надавали їм відповідний напрям. Відбувалось це на ширших або вужчих сходинах, а часом на загальних стрілецьких зборах.

Коли траплялись внутрі УССтрілецтва якісь конфлікти, то вони ніколи не належали до проблем світоглядових або політично-партійних. Не треба очевидно уявляти собі, що ті давні часи з перед 40 років, були періодом якогось примітивного стану громадської думки і політичного зацофання, та не дорівнювали такому високому рівневі політичної активности, як сьогодні. Навпаки, треба ствердити, що горизонти світоглядового і політичного думання молоді були тоді ширші, ніж сьогодні. Між загалом Стрілецтва нуртували різні ідеологічні напрямки, з яких одні мали більше, а другі менше симпатиків, але вони не маніфестувалися на зовні на шкоду ідеї національної єдности. Зрештою, усі ці різниці відходили на другий плян перед головним, основним, спільним національним інтересом солідарної боротьби за існування нації і її державність. В процесі боротьби творилася і росла нова, визвольна Стрілецька ідеологія, що її передовими представниками були люди, які належали до різних світоглядів і політичних напрямків.