Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Наші сили і ворожі.

Наші сили, що мусіли взяти уділ у цій операції: Запорізька група (без 9-ї дивізії), група Ю.Тютюнника і 2-га дивізія (Січ). Ідея цього маневру – згідно з п. 2 директиви 2067/К.

Ворожі сили – схема ч. 14. Вони складалися: в районі Вінниці – біля 1250 бійців, у районі Жмеринки – біля 4000; сюди ж наспівав іще один полк із Києва; на Шепетівському напрямку лишалася все та ж 1-а совєтська дивізія; на підсилення цiєї дивізії червоні скупчували в район Шепетівки біля 1500 свіжих бійців.

Плян досліду.

Для кращого досліду Жмеринської операції, поділимо її так:

1. Акції наших частин безпосередньо під Жмеринкою.

2. Марш-маневр Запорожців на Вінницю.

3. Акції на Шепетівському напрямку.

Акції на Жмеринському напрямку складаються з трьох періодів:

а) з 2 до 5.VІІІ. провадять дії під Жмеринкою тільки Наддніпрянські частини;

б) з 5 до 7.VІІІ. включно – група Ю.Тютюнника і два галицькі корпуси ведуть підготовчу працю до наступу на Жмеринку;

в) нарешті, з 8 до 10.VІIІ. точаться бої за Жмеринку, і наші частини переслідують ворога.

Марш-маневр Запорожців поділимо на два періоди: 1) з 3 до 7.VІІІ. включно – рух Запорожців на Вінницю і 2) з 8 до 10.VІІІ. – скупчення під Вінницею й атака.

На Старокостянтиівському напрямку з 2 до 7.VІІІ. наступ групи СС і раптова підтримка цієї групи тільки 4-ю Галицькою бригадою. З 7 до 11.VІІІ. перехід у наступ на р. Хомору групи СС і 2-го Галицького корпусу і відворот їх.

ЖМЕРИНСЬКИЙ НАПРЯМОК

Акції Ю.Тютюнника й Божка.

Група Ю.Тютюнника складалася з 5-ї та 12-ї повстанських дивізій, повстанського загону отамана Шенеля, що прибув спід Лятичева, і 2-ї дивізії, бувшої Січі Божка. Отаманові Тютюнникові придідено ще батарею й три панцерні потяги. Група Тютюнника, особливо його штаб, були слабо організовані, в досвідченій старшині почувався великий брак. Також в його повстанських дивізіях не вистарчало старшин – знавців військової справи. Чимало старшинських посад посідали люди відважні, але мало військові (серед них значний відсоток учителів). Вони з своїми односельцями приєдналися на поході до отамана Ю.Тютюнника і досі ще лишалися на чолі своїх відділів.

Тому за Начальника штабу до от. Ю.Тютюнника призначено підполковника Решке – людину серйозну і працездатну. Також до штабу приділено сотника генштабу Пересаду. До стройових частин надіслано деяку кількість досвідченої старшини.

Отаман Ю.Тютюнник, добре розуміючи хиби своїх партизанських відділів, уживає заходів, щоб надати своїй групі регулярного вигляду і зробити її більш боєздатною.

Події до 5.VІІІ. Сх. ч. 14 .

Отаман Ю.Тютюнник не починає наступу всіма силами на Жмеринку, тільки провадить підсилену розвідку, але 3.VІІІ. 2-га дивізія раптом кинулася з південного заходу на Жмеринку, захопила Станіславчик і погрожувала містечкові і станції Жмеринка. Одначе, ворожим протинаступом її було відкинуто. Решта повстанської групи от. Тютюнника не підтримала цього наступу Запорізької Січі (2 див.).

5.VІІІ. видано наказ ШДА про розформування Запорізької Січі. Увесь персональний склад, а також і майно мусіли перейти до повстанської групи от. Ю.Тютюнника.

Розформування Запорізької Січі.

Мотиви для цього: невиконання наказів ШДА, невизнавання отамана Ю.Тютюнника, якому Січ підлягала в справі провадження операцій, і відсутність карности в частинах Січі. Головна причина полягала в авантюризмі самого шефа, батька Божка (див. чч. І-ІІ «Походу» і Додатки до них ), який вніс дезорганізацію й свавільство в свою частину.

Були навіть випадки, коли цей отаман «шомполізував» невгодну йому старшину, і при тому прилюдно.

Розформування 2-ї дивізії викликало сильне обурення серед приклонників Божка в його бунчуковому курені та серед його ближчого оточення. Тільки значно пізніше у Жмеринці довелося майже з боєм заарештувати отамана Божка.

В дальших боях під Жмеринкою 2-га дивізія активної участи не бере.

ГАЛИЦЬКА АРМІЯ. РУХ ЇЇ КОРПУСІВ НА ЖМЕРИНКУ.

Згода НК ГА на рух вперед. Сх. ч. 14 .

Наслідком нарад і розмов дротом між Головним Отаманом і ШДА – з одного боку, та д-ром Петрушевичем і НК ГА – з другого, до 5.VІІІ з'ясувалося, що:

1. НК ГА згоджується почати наступ на Київ, але на підставі пляну, який буде опрацьований Штабом Головного Отамана, по сформуванні його.

2. Галицька армія скупчувала 1-й і 3-й корпуси ближче до Жмеринки, очевидно, щоб провадити наступ уздовж залізниці Жмеринка-Козятин.

3. НК ГА обстоювала необхідність передачі до її рук залізниць Козятин-Жмеринка й Шепетівка-Проскурів, цебто двох головних залізничних магістралів із важливими вузлами Жмеринка й Проскурів. В такому разі Наддніпрянська Одеська група й уряд УНР опинилися б у повній залеглості щодо користування залізницями від НК ГА.