Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Наддніпрянські частини в той же час повинні були, як перший етап, вийти на рубіж Ярмолинці-Городок, і далі вже на Проскурів.

Коли б цього було додержано, навіть якби пляни почато виконувати хоч би частково, і та галицька бригада, що скупчувалася біля Сатанова, почала б свій рух бодай 10.VІІ, то вже 11-го це уможливило б Запорожцям захопити Ярмолинці, а галицьким частинам через Фельштин ще 11-го ж подати руку 5-й Галицькій бригаді. Далі, невеличка активність з боку СС і Волинців, навіть сильна розвідка й наскок їхньої кінноти при наступі Запорожців, спричинилися б до відвороту червоних на північ, або оточення нами їхнїх частин.

Одначе, цього не сталося.

Галицька армія, не додержавши своєї обіцянки, повела наступ – правда, енергійний, тільки 5-ю бригадою, яка вже 10.VІІ обсадила Чорний Острів. Біля Гусятина рух почався тільки 11-12-го.

У Наддніпрянців – замість наступу, або, принаймні, залишення своїх частин на фронті Купин-Франпіль, дальший відворот групи СС і Волинської. А тому у Запорожців – тільки бойова розвідка й скупчення ближче до Ярмолинець.

Все ж натиск однієї 5-і Галицької бригади та напівактивна діяльність Запорожців зупиняють просування червоних на 5 діб. Виграш часу мав для нас першорядне значення. Більшість наших частин мали можливість відпочити морально й фізично, а галичани встигли підтягти до Збруча свіжі частини.

Ситуація значно покращала.

Отже, план був доцільний і влучний, і тільки вагання НК ГА та моральний стан наддніпрянських частин на Кам'янецькому напрямку і пасивність галичан біля Гусятина, заважили виконати його цілком. Все ж ми на деякий час вирвали ініціятиву з рук ворога; замісць наступу й переслідування, червоні переходять до оборони.

Акції груп і дивізій. Сх. ч. 2.

Без сумніву, рух 5-ї Галицької бригади спричинився до затримки большевицького наступу та врятував Кам'янецьку групу від тяжкого, маиже катастрофічного стану. Не так сила цієї незначної складом бригади, як напрямок її удару занепокоїв большевиків і підвищив дух Запорожців. Цей факт яскраво підкреслює те, що на війні грає величевну ролю моральний чинник і маневр, несподіванка для ворога з флангу й погроза запіллю, і це є гірше за сильну баталію на фронті.

Правда, вже 13.VІІ стало відомо, що 5 Галицьку бригаду, під час її відвороту, розбили большевики, а проте, хоч вона, силою обставин, і стала жертвою, та це виправдалося значними компенсаціями на Кам'янецькому напрямку, а, значить, і на Галицькому, бо було вбережено відповідний терен для розміщення ГА. Не підтримання 5-ї Галицької бригади тією бригадою, що була коло Гусятина, або якоюсь іншою галицькою частиною, на мою думку, пояснюється тими настроями, які в цей час захопили НК ГА й диктатора Петрушевича, та ситуацією на Польсько-Галицькому фронті.

Запорожці. Сх. ч. 2.

У Запорожців майже 3 дні пішло на ліквідацію внутрішнього розкладу, що почався був серед них, та на вжиття заходів для припинення тяги на схід – до повстанців.

На те, щоби стримати Запорожців на Проскурівському напрямку й скупчити їх поближче до Ярмолинець, пішло багато часу й енергії Комгрупи, і вони починають наступ тільки 11-го, а до того часу провадять лише збільшену бойову розвідку й зосередження дивізій.

Ось чому Запорожці починають атаки на Ярмолинці поодинокими дивізіями в міру того, як вони підходили. Спочатку атакує одна 8 дивізія, далі її підтримує 9-та Залізнична і, нарешті, 13.VІІ розгортається для атаки вся група.

Таким чином, скупчення Запорізької групи на південний схід від Ярмолинець і рух її вперед навмисне, щоб учепитися в ворога, були важливим чинником при захисті нами Кам'янецького напрямку. Слід відзначити, що 8-ма Запорізька дивізія перша почала бої і провадила, їх енергійно.

Січові Стрільці.

Докладно з'ясувати настрій СС ми не беремося. Ця група, можливо, довготривалими боями підвередилася, а можливо, були для того й інші причини, нам невідомі. І ні отаман Коновалець, ні його начальник Штабу пполк. Безручко, здається нам, не мали сили притягти свої частини до бою, або бодай хоч утримати їх на призначеному фронті до переформування їх та відпочинку. От. Коновалець і пполк. Безручко, всупереч наказові, зважилися відірватися від ворога на час 5 – 7 діб (див. Додатки ).

Безумовно, найкращий засіб для того, щоб виснажену частину звову зробити боєздатною – це відірватися від ворога на певний час. Цього способу додержувались на західньому фронті в час великої війни особливо французи й німці (одначе, не під час генерального бою). Вони зміняли свої частини й часто-густо давали їм відпочинок, і цей спосіб добре впливав на загальну боєздатність їхніх армій (треба пам'ятати, що ва заході був міцний фронт і було досить резерв). Отже, добре було б і на Українському фронті додержуватися цього, – на жаль, відвести СС до резерви, як вони справедливо того домагалися ще 14-15.VІ, на початку Проскурівської операції, не було жодної можливости, бо вільних частин у нас не лишалося і якраз на відтинку групи СС (див. чч. І-ІІ «Походу», Проскурівська операція ), доводилося ставити все на карту, напружувати всі зусилля, щоб не бути розбитими. В Проскурівському районі, на відтинку СС, точилися вперті бої. Спроба зняти з фронту Січовиків у ніч на 1-ше, була початком нашого неуспіху.