Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Проти поляків – це поважна сила. Проти росіян (москалів) чи правої чи лівої секти (правої – добровольців, лівої – комуністів) – значно слабша.

З одного боку, пережиток вражень великої війни, майже постійна перемога Російської армії над Австрійською й відсутність гострої ворожнечі до москалів, стримували бойовий запал ГА; з другого боку – острах перед польським мілітаризмом, бо поляк був ближче й дошкуляв він дужче і з давніх-давен, а з москалями хоч і важко, а нарешті «якнебудь розмежуємося».

Ось характерний вираз одного з видатніших діячів Галицької армії: «Щойно не допоможе пан-Біг приплисти галицькому кораблеві до рідного берега, краще тоді потонути в російському морі, аніж задихнутись… в польському багні».

Цей погляд поділяло чимало галичан, і його треба брати під увагу, щоб добре зрозуміти характер подій у майбутньому і дати їм правильну оцінку.

Риси Російської армії.

Наддніпрянська армія.Наддніпрянська армія мала властивості колишньої російської, з деякими значними ухилами в гірший бік, деякими – в кращий. Добре відомі властивості Російської армії: впертість, відданість, витривалість, презирство до смерти, слухняність. Але ж солдати потребували постійного догляду й опіки; за відсутности цього, швидко розперізувалися і втрачали військовий вигляд.

За найліпші бойові частини справедливо вважали сибіряків (німці звали їх каторжанами). [26] [4] Поміж сибіряками значний відсоток виселенців-українців.

За ними по черзі йшли частини, мобілізовані на Україні. Розгром усієї Австро-Угорської армії в 1914 році є ділом рук, головним чином, військ Київської та Одеської військових округ та гвардії (значні кадри українців).

За мирних часів «хахли», як їх називали в армії, були найбільш бажаним елементом у кожній частині. Це, здебільшого, – селяни, слухняні, не розбещені, боєздатні, розумні. Великий відсоток із них ішов у фeльдфебелі, вахмістри й лишався на поверхтерміновій службі. Також значна кількість «малоросів» (малорослих) на ділі були «великорослими» і комплектували гвардію, фльоту й кінноту. Взагалі, українці складали чудовий бойовий елемент.

Риси Української армії.

Таким чином, Українська армія мусіла бути щодо козачого складу зразковою. На жаль, частина з колишніх «солдатів» зіпсувалася через революцію й славетні свободи без обов'язків; деякий, правда незначний відсоток, особливо в кінноті й запільних установах, набув нахилу до грабунків. Одначе з цим легко можна впоратися, посиливши карність, бо значна кількість надавалася до ладу з своєї істоти. А до того ще козаки перейнялися історичними традиціями Запоріжжя з його суворою карністю на поході і в бою. Так само краще забезпечення армії безумовно сприяло би зменшенню грабунків.

Зрештою, в армії лишився, так би мовити, войовничий, переконаний і національно свідомий елемент.

Командний склад.

Старшинство являло собою різноманітний елемент. Поруч із видатнішими, бойовими, національно вихованими старшинами з великою ініціятивою й відвагою та досвідом, ще лишався й невеликий гурточок або авантурників, або розбещених людей, яким бракувало відповідної школи, муштри й виховання ( див. І-ІІ чч. «Походу» ).

Треба зазначити, що відсутність відповідальности, суворого контролю й належноі організації запілля спричинилася до деякої дезорганізованости апаратів постачання і пониження моралі деяких постачальників.

Старшини Генерального Штабу, за невеликим винятком, були пристосовані до обставин сучасної війни.

Роля старшин Генерального Штабу була надзвичайно важка й відповідальна. Нерідко доводилося підлягати в штабах груп і дивізій (це стосується, головним чином, до початку 1919 року) людям з малою військовою освітою, з невеличким бойовим досвідом і незначним службовим стажем, але з партійними квитками, при системі неповного довір'я і навіть деколи й провокації. [27] [5] Пригадаймо тільки колишнього начальника Штабу Запорізької групи полк. Ген. Штабу, небіжчика Воскобойникова. На ньому одному лежав увесь тягар керування частинами Запорізької групи й штабової праці в першій половині 1919 року. Командирів у нього змінялося безліч; нарешті, на шию полк. Воскобойникова начальником Штабу було посаджено галичанина Рогатиновича – «немовлятко» в воєнному ділі й легковажну людину.

Одначе старшини Генерального Штабу працювали чесно, продуктивно, і не вдавалися в політичні авантури. Головний Отаман розумів усю вагу праці старшин Генерального Штабу і боронив їх та кадрове старшинство від наклепів і цькування партійців, особливо ес-ерів.