Иван Котовенко - Тринадцятий місяць - коментарі до роману

10)С. 323. Медвєдєв Дмитро Миколайович (22.08.1898-14.12.1954) - полковник, у 1920-1935 рр. працював в органах ВЧК-ОДПУ-НКВС України, 1941-1944 рр. - командир партизанського загону «Переможці», Герой Радянського Союзу, автор книги «Это было под Ровно», за мотивами якої у співавторстві з А. Гребньовим написав п’єсу «Сильные духом», поставлену у багатьох театрах СРСР.

11 )С. 328. « Український вісник» («УВ») - нелегальний суспільно-політичний часопис; виходив з січня 1970 р. до березня 1972 р. (вип. 1-6) у Львові. Засновник, автор, редактор і видавець - В’ячеслав Чорновіл (об’єкт централізованої справи групової розробки «Блок» під кодовою назвою «Журналіст»). У підготовці «УВ» брали участь Ярослав Кендзьор, Михайло Косів, Валентин Мороз, Юрій Шухевич, Микола Плахотнюк, Ніна Строкатова, Надія Світлична, Василь Стус, Атена Пашко. Умови для конспіративного друку часопису забезпечувала Олена Антонів, друкували журнал Людмила Шереметєва, В. Чорновіл, Я. Кендзьор. Кур’єрами та розповсюджувачами були Стефанія Гулик, Ганна Садовська. Сприяли розповсюдженню «УВ» Зіновія Франко, Ярослав Дашкевич, Валентина Чорновіл. Студентка Київського державного університету ім. Тараса Шевченка з Чехословаччини Анна Коцурова вивозила журнал у м. Пряшів (Словаччина), звідти Павло Мурашко передавав «УВ» на Захід для публікації і розповсюдження. Після арешту В. Чорновола (січень 1972 р.) видання журналу намагались поновити Євген Пронюк та Василь Лісовий (заарештовані у липні 1972 р. після проведення 5-м управлінням масштабної операції при участі кількох десятків бригад зовнішнього спостереження і сотень оперативних працівників). 1974 р. лікар-стоматолог з м. Червонограда Львівської обл. Степан Хмара підготував 7-й випуск «УВ», з рукописом якого ознайомив у Києві об’єкта справи «Блок» «Ярему», учителя фізкультури, причетного разом з дружиною, вчителькою української мови і літератури (оперативна зашифровка - «Криса»), до націоналістичного підпілля. Квартира «Яреми» була обладнана технікою слухового контролю і цілодобово перебувала під прослуховуванням, але без зовнішнього спостереження («НН»). Контролери ОТУ, які фіксували розмови в квартирі «Яреми», доповіли розробникам об’єкта з 5-го управління КДБ УРСР про те, що якийсь невідомий відвідувач читає в реальному часі «Яремі» і його дружині «Крисі» текст націоналістичного документу. До квартири «Яреми» на команду заступника голови КДБ УРСР генерала Трояка М. З., куратора 5-го управління, негайно рушили декілька бригад зовнішнього спостереження («НН»), але С. Хмарі вдалось зникнути непоміченим. Через кілька місяців «УВ» вийшов за кордоном, текст статті «Етноцид українців в СРСР» автора М. Сагайдака повністю збігався із зробленим ОТУ записом матеріалу, який прочитав невідомий «Яремі». «М. Сагайдака» безуспішно розшукували впродовж п’яти років, оскільки при розшифровці плівки внаслідок нечіткого запису його спочатку ідентифікували, як «Івана» (а не Степана), і вважали, що гостем «Яреми» був мовознавець чи літератор (у розмові з «Яремою» гість посилався на твори мовознавця Олександра Потебні). Пізніше для проведення робіт щодо ідентифікації голосу «М. Сагайдака» в ОТУ КДБ УРСР було створено фоноскопічну лабораторію. С. Хмара увесь цей час продовжував активно займатися підпільною роботою; перший сигнал про те, що «М. Сагайдак» і С. Хмара, можливо, є однією особою, надійшов оперативним шляхом; тоді ж було виявлено і взято під контроль схованки, де С. Хмара зберігав підпільні матеріали. С. Хмару було заарештовано і 1980 р. засуджено до 7 років ув’язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання. Видання «УВ» було поновлено 1987 р. після звільнення В. Чорновола з ув’язнення (зі спогадів колишніх працівників КДБ УРСР).

12)С. 328. Хмара Степан Ількович (Ілліч) - визначний діяч українського національно-визвольного руху, відомий політик. Народ. 12.10.1937 р. в селі Боб’ятин Сокальського району Львівської області. У 1955-1959 рр. працював водієм у с. Радехів Львівської області, потім у Казахстані. Закінчив Львівський медичний інститут (1964), лікар-стоматолог, працював за фахом у м. Гірник Сокальського району, Червоноградській міській стоматологічній поліклініці Львівської області. Кандидат у члени КПРС, 1971 р. за матеріалами УКДБ УРСР по Львівській області Червоноградським РК КПУ Львівської області відмовлено в прийомі у члени КПРС і закордонній туристичній поїздці. З 1974 р. став на шлях дисидентської діяльності, після арешту Чорновола, Пронюка та Лісового відновив видання «Українського вісника», розроблявся 5-м відділом УКДБ УРСР по Львівській області. 1980 р. Львівським обласним судом засуджений відповідно до ч. 1 ст. 62 (антирадянська агітація і пропаганда), ст. 150 (заняття приватнопідприємницькою діяльністю) із застосуванням ст. 42 (призначення покарання при вчиненні кількох злочинів) Кримінального кодексу УРСР до 7 років ув’язнення і 5 років заслання. Народний депутат України 12-го (1-го), 2-го та 4-го скликань (від блоку Юлії Тимошенко). Заступник голови Української республіканської партії (1990-1992), голова Української консервативної республіканської партії (1922-2001), заступник голови Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (з 12.01.2001).