Богдан Лепкий - Мотря

шафовання(з польськ.) — розпорядження, завідування чим-небудь

шафот— ешафот

шацунок(польськ.) — пошанування, повага

шваґер— брат дружини

шванк(польськ.) — шкода, втрата; від нім. schwank — гнучкий, тонкий, невпевнений, хисткий

ШереметьєвБорис Петрович (1652–1719) — генерал-фельдмаршал Петра I

шинквас— прилавок (переважно у шинку)

штемпований— таврований

штуцер(ніж.) — франт, чепурун

шувар— аїр, лепеха, татарське зілля

шумка— пінка

юж(польськ.) — уже

Юрась— Хмельницький Юрій (бл. 1641 — 1685), син Богдана Хмельницького. Гетьман України (1657; 1659–1663) і Правобережжя (16771682; 1685). Московська влада примусила Ю. Хмельницького укласти „Переяславські статті", які обмежували суверенітет України. Уклав з Польщею Слободищенський трактат, який розривав союз із Московією. 1885 р. Туреччина призначила його гетьманом України, а через півроку за непослух туркам його страчено в Кам'янці-Подільському.

ягайлонська ідея— намір утримувати у складі Польщі Литву й Україну. Початок реалізації ідеї покладено Кревською унією 1385 р. й одруженням 1386 р. володаря Великого Князівства Литовського Ягайла з польською королевою Ядвігою.

ядите(старосл.) — їжте

як з Петрового дня— біда за бідою (як після Петрового дня — 12 липня - поступово наближається осінь і зима)

ятися— личити; годитися, випадати (про поведінку)

ять— назва літери *к у старослов'янській азбуці

Alma mater(латин.) — мати-годувальниця; так у середні віки студенти називали свій університет (давав „поживу для розуму"). Переносно — заклад, де хтось виховувався, навчався, набував фаху.

almae matris(латин.) — матері-годувальниці

aurea mediocritas(латин.) — золота середина

ausgezeichnet(ніж.) — відмінно

bellum omnium contra omnes(латин.) — війна всіх проти всіх

carpe diem(латин.) — лови день; насолоджуйся життям

Chodz pan tu, panie laskawy!(польськ.) — Іди сюди, ласкавий пане!

collegium medicum(латин.) — медична колегія

Cort simarub. dr. 3. Cascaril. dr. j. Tinct. opii serup(латин.) — Кори сімар. гр. 3. Настою гр. З опію в сиропі.

Dic, cur hic?(латин.) — Скажи, що тут?

Dixi(латин.) — Я сказав.

Do uslug waszej hercogskiej mosci(польськ.) — До послуг вашій герцогській милості.

eventus belli dubius est(латин.) — вислід (результат) війни сумнівний (непевний)

exempli gratia(латин.) — для прикладу, наприклад

Fecit, cui prodest(латин.) — Зробив (той), кому (на цьому) залежить (кому вигідно).

Finita la comedia(італ.) — букв. „виставу закінчено"; настав кінець

Gnдdiges Frдulein(ніж.) — вельмишановна панно

Gott set Dank(ніж.) — Дякувати Богові.

Homo homini lupus(est) (латин.) — Людина людині вовк.

Honores mutant mores(латин.) — Шана змінює звичаї.

Hic Rodus, hie salta!(латин.) — Тут Родос, тут і стрибай.

In vino veritas(латин.) — істина у вині.

Incidit in Scillam, qui vult vitare Charibdum(латин.) — Потрапляє у Сциллу, хто хоче уникнути Харібди. У давньогрецькій міфології це два страховиська, які мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сицилією і знищували мореплавців.

Ist ein Feinschmecker ohne gleichen(ніж.) — є незрівнянним ласуном

Langeweile(ніж.) — нудьга

Margaritae significant lacrimarum flumen(латин.) — Перли є потоком сліз.

Mit dem Essen kommt der Appetit, mein Herr(ніж.) — З їдою приходить апетит, мій пане.

Na pal, na pal, maczuga wal, wal go w leb maczuga, niech sic nie meczy dlugo(польськ.) — На палю, на палю, ломакою гати, гати його в лоб ломакою, аби довго не мучився.

Nemo omnia scire potest(латин.) — Ніхто не може знати всього.

Nihil sine causa(латин.) — Нічого немає без причини.

Non cuivis homini contingit adire Corinthum(латин.) — Не кожному вхід у Коринф.

Padam do nуg waszej hercogskiej mosci(польськ.) — Падаю до ніг вашої герцогської милости.

Pantagruel, roi des Dipsodes, restituй a son naturel etc.(фр.) — Пантаґрюель, король дипсодів, відновлений у своєму природному вигляді і т. д. Друга частина знаменитого роману Франсуа Рабле „Ґарґантюа і Пан-таґрюель", яка вийшла друком 1533 р. і мала назву „Пантаґрюель, король дипсодів, показаний у його справжньому вигляді зі всіма його жахливими діяннями і подвигами". Цю частину письменник спочатку задумав як продовження опублікованої невдовзі до того народної книги „Великі і неоціненні хроніки про великого і здоровенного велетня Ґарґантюа". Сорбонна засудила „Пантаґрюеля" за „непристойність".